Одна
Valeria Nyshtchenko
Я напишу тобі вірш, напевно останній.  За вікном вже четверта весна. Я покинула дурні сподівання, Я так звикла бути одна . Вже давно не заходили гості, Не чекаю від тебе дзвінка. Закінчилося все дуже просто: Я перестала бути одна.   Я знайшла спокій у іншому. Він зовсім інший і посмішка не та.  А знаєш, все якось по-іншому. Можливо через те ,що я вже не одна? Так,  справді, я не хотіла тебе відпускати, Ти залишишся у душі назавжди. Та все ж таки, має щось статися, І я вигукну незнайомню " Зажди! ".
2020-05-06 10:31:18
7
0
Інші вірші поета
Кінець
Інші поети
bandagemaniac
@bandagemaniac
Veronika Gold
@Goldenbum
Nashi
@nourashii
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2528
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1172