Знаю
Василь Ретізник
Знаю я, что ей так плохо, Знает также и она, Но как помочь мне не известно, Знаю только, что нужна... Знать хочу ее тревоги, Но знать она мне не дает, Мол, ответит: "Знать не нужно", Беспокоясь за меня. Знаю трудно ей дается, Самой все хочется решить, В проблемы втягивать не смеет, Сама все хочет устранить. А она не так проста, И упряма, и горда. Знать она меня должна, Чтобы мне довериться. Но вдвоем ведь будет легче Носить всю ношу на спине. Протяну ей руку в помощь, И пройду все беды с ней.
2020-04-15 04:31:59
4
0
Інші вірші поета
До свидания Найти і не терять Память Страница 145
Інші поети
Syram
@Syram
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12033
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9549