Чи має любов стать?
(18+)
Колись задався я одним питанням: Важливо кого я буду любити? Можливо, це буде прекрасна дівчина, А може хлопчина, не буду твердити. Проживши життя не так вже й багато, Сказати я можу, що це не важливо, Тому, що кохати ми можемо серцем; Ось, що є для нас правдиво. Заплющую очі. Я нічого не бачу. Відчуваю, що тяне "не важливо до кого". Дарую поцілунок перший назажди, Для свого милого і дорогого. Чи має любов стать? - задається питанням зараз кожен. Відповідають на нього всі як заманеться. Але вірю, що з часом це буде байдуже, Для кожного своя людина знайдеться.
2018-10-16 15:08:41
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3174
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2200