Кохання

Яся Маслюк

Ніхто й ніколи не вчитиме мої вірші напам'ять, й мені ніколи не стати для когось образом, але я є. Для когось я є пам'яттю, для когось — психологом, для когось — голосом. Я є, і це моє дійсне з моїм уявним. Час втрачає розмірність, коли ти поруч. Я залишаюсь кішкою, можу навіть шкарябати, аби бути тут, власноруч творити твій настрій, чути твій подих на моїй шиї. Навіть якщо ти не прагнеш, навіть якщо не віриш у... І не вірь. Не треба, мені — не треба. Я перефарбую зірки, якщо побажаєш, але не заважай мені кохати небо, робити те, чого ти не говориш, думати про те, чого ти не знаєш. Я можу стати аж надто говіркою, щоби ти йшов до іншої кімнати, і сидіти на кухні тихою мишею — навіть не оминати. Я можу стерти своє минуле, навіть якщо без нього буду ніким. Але не заважай мені вірити в те, у що ти не віриш, не заважай мені жити цим. Не заважай мені жити тобою, жити з тобою, не змушуй мене дихати й не творити. Цей настрій мій, де я уходжу в зошити з головою, де втрачаю поняття життя і смерті, де втрачаю почуття часу, всього лишень мілка дельта, частинна границя дійсності, що залежить від швидкості й міцності тої змінної, про яку ми не говоримо. В яку ми не віримо, але знаємо

2018-10-26 08:07:43

9

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3023

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1013