Кохання

Яся Маслюк

Ніхто й ніколи не вчитиме мої вірші напам'ять, й мені ніколи не стати для когось образом, але я є. Для когось я є пам'яттю, для когось — психологом, для когось — голосом. Я є, і це моє дійсне з моїм уявним. Час втрачає розмірність, коли ти поруч. Я залишаюсь кішкою, можу навіть шкарябати, аби бути тут, власноруч творити твій настрій, чути твій подих на моїй шиї. Навіть якщо ти не прагнеш, навіть якщо не віриш у... І не вірь. Не треба, мені — не треба. Я перефарбую зірки, якщо побажаєш, але не заважай мені кохати небо, робити те, чого ти не говориш, думати про те, чого ти не знаєш. Я можу стати аж надто говіркою, щоби ти йшов до іншої кімнати, і сидіти на кухні тихою мишею — навіть не оминати. Я можу стерти своє минуле, навіть якщо без нього буду ніким. Але не заважай мені вірити в те, у що ти не віриш, не заважай мені жити цим. Не заважай мені жити тобою, жити з тобою, не змушуй мене дихати й не творити. Цей настрій мій, де я уходжу в зошити з головою, де втрачаю поняття життя і смерті, де втрачаю почуття часу, всього лишень мілка дельта, частинна границя дійсності, що залежить від швидкості й міцності тої змінної, про яку ми не говоримо. В яку ми не віримо, але знаємо

2018-10-26 08:07:43

9

0

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1816

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13223