Моя поезія не бездоганна

Veronika

Моя поезія не бездоганна. Я пишу, те що чую, чим живу. Я рано-вранці з пташками розмовляю, І тихо ввечері про їх красу пишу. Коли пишу, я наче оживаю. Коли пишу, я дихаю й живу. З віршами, мов би крила здобуваю. І знов кудись за небокрай лечу...

2020-04-24 14:01:21

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Nadine Tikhonovitch

Так знайомо. Але вірш дуже гарний!

Відповісти

2020-04-24 14:22:23

1

Veronika

@Nadine Tikhonovitch Дякую 😊

Відповісти

2020-04-24 14:27:48

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2388

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5245