Моя поезія не бездоганна
Veronika
Моя поезія не бездоганна. Я пишу, те що чую, чим живу. Я рано-вранці з пташками розмовляю, І тихо ввечері про їх красу пишу. Коли пишу, я наче оживаю. Коли пишу, я дихаю й живу. З віршами, мов би крила здобуваю. І знов кудись за небокрай лечу...
2020-04-24 14:01:21
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nadine Tikhonovitch
Так знайомо. Але вірш дуже гарний!
Відповісти
2020-04-24 14:22:23
1
Veronika
@Nadine Tikhonovitch Дякую 😊
Відповісти
2020-04-24 14:27:48
1
Інші вірші поета
Моя Україна!
Інші поети
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Kapitonova666 BærerLys
@kapitonova666_baererlys
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1242
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3943