Моя поезія не бездоганна
Veronika
Моя поезія не бездоганна. Я пишу, те що чую, чим живу. Я рано-вранці з пташками розмовляю, І тихо ввечері про їх красу пишу. Коли пишу, я наче оживаю. Коли пишу, я дихаю й живу. З віршами, мов би крила здобуваю. І знов кудись за небокрай лечу...
2020-04-24 14:01:21
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nadine Tikhonovitch
Так знайомо. Але вірш дуже гарний!
Відповісти
2020-04-24 14:22:23
1
Veronika
@Nadine Tikhonovitch Дякую 😊
Відповісти
2020-04-24 14:27:48
1
Інші вірші поета
Моя Україна!
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
_Rena_ _Ms_
@ms_rena_18
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2535
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2098