Слова на вітер
Знецінення воно не лиш в валюті. Це також миті, нами не забуті. І слова, які раніше мали цінність Зникли з ввічливістю й стали тлінні. Єдиний плюс вбачаю в давнині: Кохання, дружба та слова - були неначе золоті. А зараз все летить на вітер, Довкола пусто й бруду стільки. І люди ніби не живі, Бо почуття назавжди зникли із Землі. Щирість стала рідкістю, А порядність розтворилась в часі. Ми все погубили, Коли мчалися за щастям. В сучасності лиш хаос, Все потопає у брехні. І порядку тут немає, Довіра стоїть уся в багні. Стільки поганого заполонило світ, Але ніхто не помічає, Що нещирі почуття Навік людей ламають. Здається все таким простим, Але прекрасне скоро зникне. І ми забудемо за те, Що колись було для нас незвичним. Veronika Mars 11.07.20
2020-07-11 19:04:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1600
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3940