Слова на вітер
Знецінення воно не лиш в валюті. Це також миті, нами не забуті. І слова, які раніше мали цінність Зникли з ввічливістю й стали тлінні. Єдиний плюс вбачаю в давнині: Кохання, дружба та слова - були неначе золоті. А зараз все летить на вітер, Довкола пусто й бруду стільки. І люди ніби не живі, Бо почуття назавжди зникли із Землі. Щирість стала рідкістю, А порядність розтворилась в часі. Ми все погубили, Коли мчалися за щастям. В сучасності лиш хаос, Все потопає у брехні. І порядку тут немає, Довіра стоїть уся в багні. Стільки поганого заполонило світ, Але ніхто не помічає, Що нещирі почуття Навік людей ламають. Здається все таким простим, Але прекрасне скоро зникне. І ми забудемо за те, Що колись було для нас незвичним. Veronika Mars 11.07.20
2020-07-11 19:04:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2241
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2042