Вірші
Слова на вітер
Знецінення воно не лиш в валюті.
Це також миті, нами не забуті.
І слова, які раніше мали цінність
Зникли з ввічливістю й стали тлінні.
Єдиний плюс вбачаю в давнині:
Кохання, дружба та слова - були неначе золоті.
А зараз все летить на вітер,
Довкола пусто й бруду стільки.
І люди ніби не живі,
Бо почуття назавжди зникли із Землі.
Щирість стала рідкістю,
А порядність розтворилась в часі.
Ми все погубили,
Коли мчалися за щастям.
В сучасності лиш хаос,
Все потопає у брехні.
І порядку тут немає,
Довіра стоїть уся в багні.
Стільки поганого заполонило світ,
Але ніхто не помічає,
Що нещирі почуття
Навік людей ламають.
Здається все таким простим,
Але прекрасне скоро зникне.
І ми забудемо за те,
Що колись було для нас незвичним.
Veronika Mars
11.07.20
2
0
297
Довкола ніч
Поглянь в вікно - довкола ніч.
Так тихо тут. Ми віч-на-віч.
Тривала тиша не мовчить,
А все кричить, так голосно кричить.
Хотілось б мовити багато слів
Та ніч оту дарма провів.
Ти все мовчала, й поруч мовчав я,
Сидячи на іншій стороні стола.
Напруга пронизала почуття
І погляд твій відчула я.
Неначе стомлений, але легкий,
Хоч ти мовчав, та він за тебе говорив.
Злегка мовились слова:
"Хоч я далеко, та все чую: ти - жива.
І відстань, що між нами - не різниця,
А лише те, що для відносин знадобиться."
Veronika Mars
17.05.20
3
0
299
