Блог
Всі
Акт 3: Пекельний Фокус
Думки вголос, Різне, Цитати
Настала осінь, прийшло навчання, і вже не так часто виходить продовження як би я хотіла😅
Але ж, що поробиш, натхнення у мене ніхто не забирав😉
Тому, надіюсь, що скоро вже вийде новий розділ "Досьє Невідомого"😁
"Очі всіх присутніх миттєво застигли на ньому. Його незграбний рух, який раніше здавався невинним, тепер перетворився на ознаку страху. Усі його жести видавали тривогу, яку він безуспішно намагався приховати.
Детектив зробив крок уперед, його голос наповнив кімнату, мов грім.
— *ім'я*! Це ти вбив Джейкоба, Тео і Скарлет! Ти — Пекельний Лялькар!
Остаточна заява пробила тишу, як блискавка вночі. *Ім'я* зблід, його руки різко стиснулися в кулаки. Він оглядався навколо, ніби шукав спосіб втекти, але тиск поглядів присутніх став нездоланною перешкодою. Його тіло тремтіло від страху й усвідомлення, що тепер він загнаний у кут."
Якщо що, *ім'я* - це як захист від спойлеру😂
5
220
13: Джулієт Флор-Лейбніц
Думки вголос, Різне, Цитати
Продовження "Кришталевого Голову" вже в роботі, і до кінця нового розділу залишилося не так довго) Ну, я так думаю 😅
— Що ти виробляєш?! — Чарльз не зміг стримати роздратування, його голос був напружений та гострий, наче лезо. — Що за цирк ти тут влаштовуєш?
— Я мав із вами поговорити, — тихо пояснив Густав, його голос був твердим, але повний внутрішнього болю. — Будь ласка, дозвольте мені це зробити.
— Ми вже все вирішили, Густаве. Досить сипати собі сіль на рану, нічого від цього не зміниться...
— Будь ласка... — лицар поглянув йому прямо в очі, його погляд був майже відчайдушним. Він зробив ще один крок вперед, скорочуючи відстань між ними.
— Зупинись. Чого ти цим хочеш добитися?
— Не знаю! Я вже нічого не знаю... Через те, що ви мені подобаєтеся, я просто божеволію від злості. Поняття не маю, що робити.
Як завжди, пристрасті все загострюються, але ви ще не знаєте, що буде попереду😁😉
5
204
12: Оголошення Турніру
Думки вголос, Різне, Цитати
А я до вас із новим продовженням!
Так, новий розділ Кришталевого Голосу вже в роботі😁 З такими темпами, і кінець самої історії не за горами)
— Я чекаю на вибачення, — відрізала дівчина, її тон був різкий, майже наказовий.
— Боюсь вас розчарувати, але ви їх не почуєте. Особливо від мене. І за що це я маю перед вами вибачатися?
— Я думала, що ти все зрозумів! — її голос піднявся на тон вище, видаючи тугий вузол почуттів, що стискав її зсередини. — Зрозумів, як мене тоді засмутили твої слова про мене!
— Навіть якщо я повернуся в минуле, я буду таким же, — його голос прозвучав сухо, без краплі співчуття. — Ні на секунду, ні на мить я не пошкодую про це.
— Невже твоє відчуття сорому зникло разом із твоїм серцем? — вона з викликом підняла голову, ніби намагалася вразити його цією фразою, але він залишався незворушним.
4
175
Книги
Всі
