Звернення до громадян України!
Небо блакитними барвами грається,
Жито, пшениця од вітру гойдаються,
Дерево гнеться, аж мало не падає -
Лізуть убогі із танками, градами.
Сором та гнів - ми не знаємо гордості,
Люд селюків - то московськії повісті,
Вам остогидло на дядю горбатитись -
Їдете в світ у безхатьковців бавитись.
Люди, прокиньтеся, очі не муляйте!
Ви же себе, мов пропащіє суните!
Ми не потрібні ні Польщі, ні Данії,
Лиш Україні - кохані, жаданії.
Сором не ллється червоними пиками,
Тим, хто говорить: "По-русски привыкли мы"?
Їх не лоскочуть відважними крилами,
Янголи вкриті мура́ми гранітними?!
Що ж вони смерти у руки віддалися?
Тільки, щоб нині ми мови цуралися?
Братались із ворогом заздрісним, давнішнім,
Змирились з режимом імперським та каторжним?!
Сидять у парламенті гниди багатії,
І сунуть під ніс обіцянки проклятії,
Всю гниль на них ллєте і правильно робите,
Та тільки ж ви самі їх кормите, поїте!
"Нема України! І більше не станеться,
Нам треба тікати, бо тут усе валиться..."-
З такими словами Вона все ж завалиться,
Бо з вами, амебними, країни не станеться!
Ми волі бажаємо, миру та злагоди,
Од щастя буденного радісно плакати,
Ми хочемо жити! Без смутку всміхатися,
І щоб наші діти країной пишалися!
Нам небо блакитними барвами грається,
І жито, пшениця од вітру гойдаються,
Ми маємо все, тільки треба боротися -
Тоді-то народом величним народимся!
2020-06-05 18:05:09
9
1