Вер Веріґо
@ververigo
Вірші
Бо ти красива
Поговори мені біля вуха, Заспівай ноту сі — Вона схожа на твоє ім'я, А потім співай до-ля. Наші будучні зустрічі можна порахувати — Їх буде мало. Тож, постій біля мене — Відчую чуття хвалене. Я плачу, бо ти красива. Позбавляюся глузду, гублю сором Через твій норов. Намалюй мені що-небудь, Мармизку чи серденько — Лиши мені себе частоньку.
4
4
247
Звернення до громадян України!
Небо блакитними барвами грається, Жито, пшениця од вітру гойдаються, Дерево гнеться, аж мало не падає - Лізуть убогі із танками, градами. Сором та гнів - ми не знаємо гордості, Люд селюків - то московськії повісті, Вам остогидло на дядю горбатитись - Їдете в світ у безхатьковців бавитись. Люди, прокиньтеся, очі не муляйте! Ви же себе, мов пропащіє суните! Ми не потрібні ні Польщі, ні Данії, Лиш Україні - кохані, жаданії. Сором не ллється червоними пиками, Тим, хто говорить: "По-русски привыкли мы"? Їх не лоскочуть відважними крилами, Янголи вкриті мура́ми гранітними?! Що ж вони смерти у руки віддалися? Тільки, щоб нині ми мови цуралися? Братались із ворогом заздрісним, давнішнім, Змирились з режимом імперським та каторжним?! Сидять у парламенті гниди багатії, І сунуть під ніс обіцянки проклятії, Всю гниль на них ллєте і правильно робите, Та тільки ж ви самі їх кормите, поїте! "Нема України! І більше не станеться, Нам треба тікати, бо тут усе валиться..."- З такими словами Вона все ж завалиться, Бо з вами, амебними, країни не станеться! Ми волі бажаємо, миру та злагоди, Од щастя буденного радісно плакати, Ми хочемо жити! Без смутку всміхатися, І щоб наші діти країной пишалися! Нам небо блакитними барвами грається, І жито, пшениця од вітру гойдаються, Ми маємо все, тільки треба боротися - Тоді-то народом величним народимся!
9
1
467
Біла сукня
Біла сукня мереживом ткана, Погляд радості, щастя зоря. Я ошатно у спогади вбрана, Відлітає надія моя. Все пройшло, хоч нічого не сталось, Ні початку і певна кінця. Я б із ним все життя зустрічалась, Щоб не сталось такого буття. Біла сукня перлинами вкрита, Якось страшно дивитись вперед, І душа моя, ніби роздіта, Відтепер я навічно поет! Почуття порожніють, зникають, Я хотіла б, та це лише фальш, Бідне серце моє стискають - Мендельсона наспівують марш... Я чекатиму вічно і вірно, І радітиму всьому в житті, І нехай на душі зараз дивно, Це образа і заздрість прості. Біла сукня мереживом ткана, Подих серпня їм щастя несе. Я в любов і у спогади вбрана, Мені більше не треба - це все...
9
2
570
У квітах
Я у полі сиджу, у квітах, Поміж жита у радісні дні, Сяйвом сонця земля залита, Підіймаюся далі йти. Я маленьке твоє дівчисько, У волоссі медовий слід, Я з тобою душею близько, Я частинка твоя, твій цвіт! Я не знаю який ти, татку, Як ти пахнеш, говориш як? І який ти встаєш ізранку? Ти для мене далекий птах. Ти герой у примарній казці, Ти не рідний, не кращий друг, Ти не бачив мене у щасті, Ти забутий, далекий дух. Скільки дядьок було в тім полі, Де сиділа дитиной я, І де плакала мама в горі, Де самотня літала душа. Не караю тебе, не кличу, І не плачу ночами я, Я у інших любов позичу, Вже доросла дочка твоя. Я у поле іду, у квіти, Поміж жита у радісні дні, Сяйвом сонця земля залита, Тільки холодно, татку, йти...
8
2
469
Милий друже
Мій милий друже, де ти є? Чи поряд, чи далеко? Ти серце сколихнув моє, Тепер мені не легко. Ми вимушені зупинить Зітхання наші, душі, Самотній вогник запалить, Прощаймось, любий друже. Від бруду так втомилась я, Та ти мені наснився, І через день зустріла я, Того, хто в сні з'явився. Я більш за все боялась, що Згублю тебе не знавши, Розмови довгі ні про що, Летять, тебе спіймавши. Мій любий друже, де ти був? Чому прийшов так пізно? Напевно, вже мене забув, Я також, правда слізно...
6
0
420
Метелики
Один метелик на руці, А інший у волоссі, Вони злітають по весні, Мене несуть у осінь. Диван старий і я мала, Вечірнє сонце сяє, І наді мною голова Волоссям рудим грає. Чи то пряме й коротке мав, Чи кучеряве й довге, Та у страху мене тримав, Чи спогади, чи сон це? Один метелик на руці Злетів й у море пада. Не знаю, що це навесні, Можливо, серця вада...
13
0
490
Рани заживають
Говорять рани заживають І більш не колять у душі, Та в пам'яті знов оживають Ті спогади, що в далині. Минуле вперто повернулось, Рукою кликає мене, До себе, щоб життя забулось, Печаль, на жаль, не омине. Я у роман себе вкладаю, Свої надії і любов Про біль і страх свої віщаю , Виходять літери з долонь. Мені і страшно, і цікаво, Що далі? І коли кінець? А сторінок мені все мало, Іти не буду навпростець. Говорять рани заживають І я лікую їх сама, Та у роман себе вкладаю, І чую - серце зажива...
7
0
598
Шукаю
Я у людей вдивляюсь, Шукаю в них тебе, А потяг мій іде... Лишаючи мене. Я б наздогнала потяг, Побігла б і усе, Та темно, все пусте - Тож йду я на шосе... А там машини їдуть, Сигналять не мені. Як до небес дійти, Щоб пекло обійти? Я у людей вдивляюсь, Шукаю в них тебе, Мій потяг не іде, А по воді пливе... Казкова повість лине, І я у височині, Пробач, прошу, мені Думки мої бридкі...
11
0
519
Тону
Я в океані... тону, Кораблям довкола кричу Та ніхто не чує мене, Бо крик, тільки в моїй голові. Я в океані... тону, Спочатку була на кораблі, Далі у шлюпці, Та вона перевернулася. Я сама її перевернула! Навіщо? Бо там було багато речей, Нехай вони потонуть, Можливо, разом зі мною... Я в океані... тону, Боюся, що зараз мене почує акула, Та яку я боюся, І з'їсть мене. Я в океані... тону, Всі мої речі на дні, Та я все ще на плаву, Порятунку чекаю. І ось він... човен, А в ньому він Мрія моя - Муза! Я пливу до нього, Втомлена та майже мертва, Але він віддаляється, Не пускає мене. Я в океані... тону, Хапаю ротом повітря, Щоб піти на дно гідно, Щоб потонути разом із минулим. Та ось він - порятунок мій, Надувні літери, Я хапаюся за них та пливу, шукаючи берег. Я в океані... жива, Я вже бачу землю І готова зійти на неї, Тільки заради нього!
9
0
496
Страшно
Темно. Страшно. Я одна. Та сволота поряд, Я красива, молода, Він не зводить погляд. Він лягає і лежить, Та рукою водить, І повчає мене жить, Мою кров холодить. Мені страшно. Я одна, А він все пильнує, Все чекає, я брудна! Біль мою малює! Підглядає та вивча Мене, як людину, Бачить - я мале дівча, Та милує днину. Як колись, ранковим днем Монстр скоїть злочин, Кров у венах, мов вогнем, Заливає очі. Ти торкався й бив мене, Підглядав та мріяв, Ось тепер, нехай прийде, Біль, що ти навіяв. І нехай тебе цькує Страх, людське нещастя Пекло - все, що в тебе є Це твоє причастя! Темно. Страшно. Я одна. Та сволота в пеклі, Я красива, молода, А от він у петлі...
7
0
485
Твоя адреса
Якби я знала твою адресу... Я прийшла б до тебе вночі І відкрила б двері, не маючи ключа. Ти спитаєш: "Як?", - серцем. Якби я знала твою адресу, Я провела б увесь день біля твого дому, Чекала б, як Хатіко на тебе, А коли б ти вийшов - відвернулася б, тобі не можна мене бачити. Якби я знала твою адресу... Я надсилала б кожного дня квіти тобі Навіть якби не мала грошей, Навіть якби була найбіднішою в світі. Якби я знала твою адресу, Я не писала б вірші, листи і книги, Я знайшла б тебе і впала у відчай, Бо ти б не впізнав мене, навіть не подивився б. Якби я знала твою адресу... О... це омріяне "якби", воно вбиває мене. Від тебе я маю лише спогади, мрії і пару фото. Ти грієш моє серце, навіть не знаючи цього... А я грію твоє, тобі тепліше?
12
2
554
Яблуневий сад
У яблуневому садку сиділа, І тихо, щось собі плела під ніс, Про ніжність почуттів я говорила, Про те, як сонця сяйво день приніс. А яблука смачні і соковиті, Такі чудові у спекотний день, Та вже не гріють мене сонця квіти, Бо вже пройшов на серці березень. Подує вітер і відчую руки, Що тихо доторкаються плеча, Що забирають із собою муки, Які несу, гуляючи в квача. І силует, що з вітру вийшов рідний, Мене у танець ніжний запросив, Та закружляли ми із ним, мов діти, Він вальсом мою душу полонив. У яблуневому садку стояла, Не знаю, чи сама тоді була? А, може, правда з вітром танцювала, А, може, просто мріяла одна.
7
0
604
Верба
Над водою шумить верба, А над нею життя журба, На вербі оповитий шум, Що ховає у собі сум. Тече річка, що вербу гне, Та життя уже не поверне, А у річці русалок гай, Та дівчині кричать: "Поховай!". "Поховай ти життя своє, Та не бійся, що сльози ллє Твоя мати і твій козак, Він пішов на війну - моряк!". Заспівали русалки пісні, Та відправились у довгі сни, А дівчина стоїть одна Та шукає у річці дна. От і все вже скінчився час: "Та дівчина прийшла до нас!", - Це русалки сказали їй Та прийняли дівчину в двір. Королевою стала вона, Та шукає все ще козака, Може десь він далеко живе, Та вона його вже не знайде.
6
2
534
Я цілую тебе вночі
Я цілую тебе вночі, Як зірки сяють високо в небі, Як на гілочках сплять солов'ї, Я відкрию старесенькі двері. Я прийду, щоб з тобою змогла Я побути хоча би хвилинку, Та сказати тобі: "Прибула", У старесеньку нашу хатинку. Я придумаю казку тобі Про машинки та потяг несправний, Тільки прошу, в життя не іди, Залишися моїм ти хлоп'ятком. Книжечки я тобі напишу, Де з малятком пограються феї, Тільки будь молодим, я прошу, Не лишай, брату, в смуточку темнім. На останок скажу тобі я, Що кохають тебе всі довкола, Та сміються, коли слова Ти говориш смішні удома. Я цілую тебе вночі, Хоч і холодно, може, і темно, Але знаю я - ми на печі, Та зігріємось разом, напевно. Моєму братику
9
0
665
Намалюй
Намалюй мене, милий! Намалюй мені світ, Бачиш, я у хатині Пишу вірші про сніг. Намалюй мене пензлем, Кольорами пограй, Не шукай в житті сенсу - Ти живи і палай. Намалюй мені нічку, Світанкову зорю, Запали в домі свічку І малюй досхочу... Намалюй мої очі, Що горять у пітьмі, Проведи зі мною ночі, Проживи зі мною дні. Намалюй мене, любий, Ніби я у саду, Цвітом граюся білим, І пишу про красу. Намалюй мене, милий! Щоб любов не забув, Та згадай давні днини, Як до мене прибув.
10
0
481
Твої гріхи закрили мені очі
Твої гріхи закрили мені очі, Твої слова загублені в пітьмі, Я хочу відчувати холод ночі І розуміти, що зорі німі. Я хочу чути присмак твоєї крові І знати все про твій нічний кошмар, Я хочу поселитися у домі, Де вальс розсипаний із тисячі примар. Я прагну заспівать з тобою пісню Про страх, красу і жагу до життя, І розказати казку тобі пізню Про Мавчине знедолене буття. У лісі затанцюємо з вербою, З русалками, що вийшли із води Та оповиті сумною журбою, Ми підемо з тобою - я і ти. І казку я закінчу на узліссі, Щоб на траві приспалося тобі Я попрямую в синьому намисті, До тих русалок, що у далені.
9
0
460
Тато, подаруй мені ляльку
Тато, подаруй мені ляльку, Тато, подаруй мені сміх, Тато, подаруй мені кульку, Тато, покажи мені світ! Тато, мені холодно й темно, Тато, наша мама не спить, Тато, подаруй мені ляльку, Тато, покажи мені світ! Тато, за тобою полину, Тато, тільки прошу постій, Тато, подаруй мені ляльку, Тато, покажи мені світ! Тато, чи ти був у дитинстві? Тато, тебе там не було! Тато, кольори не барвисті, Тато, навкруги замело! Тато, подаруй мені ляльку, Тато, подаруй мені сміх, Тато, подаруй мені кульку, Тато, покажи мені світ!
5
2
485
Ось рука моя
Ось рука моя, а ось свічка, Ось душа моя, мов криничка. Ось думки мої, ти не бійся, Підійди сюди та облийся. Ти водою мене не зламаєш Та мечем своїм не покараєш, Ти печать свою не залишиш Та душу мою не підпишиш. Я покличу тебе на узліссі, Щоб прийшов у червонім намисті, Те намисто накину на себе Та ще покладуся на тебе. Ось рука моя, а ось свічка, Ось душа моя, мов криничка, А ось спокій твій, він далеко, Поки я з тобою, як лелека.
11
0
551
Голос
Твій голос по струнам душі Підіймає все вище, вище, Твій голос скликає дощі, Вітер по струнам свище. Я знаю, що я не одна, Коли на екран телефону Тихо загляне сльоза І відніме у мене мову. З тобою співаю завжди, І вдень, і вночі, і в полі Саджаю квітки і піти Бажаю у добру сповідь. Ти пам'ять моя й відтак, Забути тебе не зможу, Ти голос, яким моряк Пісню співає божу.
12
0
554
Нас не існує
Нас не існує, та дарма, З тобою рано обвінчалась, Та іншого життя нема, Без тебе жити побоялась. Весняні дні тримають нас, Твій голос, казка про красуню, Ти не чудовисько - я пас, Тебе любити більш не буду. А може буду, я не знаю, Коли говориш, я мовчу Та в хмарах високо літаю, Життям за голос заплачу. І знову ми з тобою разом Та тільки правда, далекі, А наші душі грають джазом У мріях потопаєм ми!
10
2
391
Монстр
Ти мій монстр, що з-під ліжка встає уночі, Ти той дух, що у хаті спить на печі, Ти той голос, що сонно пісні завива, Ти та пісня, що в небо літать підійма. Сльози монстра картину народжують вмить І печалі полинуть, вода закипить, Я не знаю, чи зможу тебе покохать, Та віднині у тобі прошу існувать. Я не птах і не вільна, Я не сильна - слабка, Та без тебе прожити Я не зможу і дня. Я у люлькі дітей колихати не буду Все, що треба зроблю, та не поламай груди, Все, що зможу прощу - це не складно, полину, Тільки ти не забудь, я піду у долину. Будеш бити? Мій монстр, мій кошмар уночі! Будеш вити? Я тебе заховаю в печі. Будеш сонцем? Тоді може зможу простить, Що прийшов і зібрався мене полонить.
11
0
434
Тварина
По лісам, по горам Скаче та тварина. По полям, по лугам, Як дика шипшина. Сонце сильно пекло, А ота тварина Все біжить, і село, Обмина хатину. Хто побачить її, Той одразу ляже, Та важливі бої Тваринка покаже. Зашуміла трава І ота тварина, Що біжить, мов прудка Молода дівчина. Не забудуть поля Про прихід казковий, Та в оцю ніч маля Народилось в домі. По лісам, по горам Скаче та тварина Та не звична вона, Не природи сила.
10
0
563
На душі весна гуляє...
На душі весна гуляє, А на вулиці зима, Чарами своїми грає Пісні про красу склада. Квітень тут вже на порозі, А морози все ще йдуть. Сніг розказує тій розі, Що цвісти почала тут. І зима по полю скаче, Та шукає потяг свій, Відвезе її й заплаче Дівчинка кричить їй:"Стій!".
10
0
588
Ніч
Зоряна ніч, що пісню заспіває, Листи від тих, хто в небі дощі ллє, Коли був день казали ви:"Смеркає", Та вже від темряви вам стає зле. Душу святу ви в небі породили, Місячним сяйвом коси заплели, Та в гості світле сонце запросили, Чекаєте щасливі свої сни. У колисковій вовк гукає те ягнятко, Воно маленьке й швидко так біжить, У полі фермер посадив зернятно, Щоб потім ще ростить - ростить. І ніч від тиші легко засинає, А разом з нею біль та людське зло, Вночі біда люба від вас тікає, Та на душі від місяця тепло.
12
0
631
Я живу кожен день на голках...
Я живу кожен день на голках, З відчуттям, що ти поряд, тут. Свою душу тримаю вдома, Підійма до небес батут. Моє серце тебе карає, Все тому що ти вісник мук, Моє серце добра шукає Та багато довкола мух. Мої сльози - твоя відрада, Що біжить, мов життя ріка, Я тримаю в руках вітання, Що даруєш мені в уста. Кожен день це віднині мука, Бо душа моя не сама, Ти забрав у полон, моя думка Не літає та сон забува. Твої очі мене надихають І тепер не одна у пітьмі, Хоч квіток на душі я не маю, Та бажаю від тебе йти. Колір щастя для мене темний "Він червоний", - це ти так сказав, Я не можу не слухать, ти впертий, За тобою мій дух пропав. Тільки тиша, довкола темно, Я благаю тебе піти, Та тепер мені дуже тепло, Коли поряд зі мною ти.
10
0
595
Пограємо в гру
Сідай біля мене, пограємо в гру, Якщо не захочеш, відправлю в пітьму, Якщо забажаєш тобі посміхнусь Та в очі твої голубі подивлюсь. Я серце твоє заберу. Ти не проти? У будинку ти будеш жити навпроти, З вікна буде видно, як пісню співа Моя тепла, світла, самотня душа. Намалюєш картину велику де я Посміхатимусь, ніби щасливе маля, Буду подругою вірною твоєю душею, Благаю тебе залишитись землею. Руки нитками наші з тобою сплету, Може волю та долю твою заберу, Може сонце закрию руками, щоб ти Не бачив без мене інші світи. Кожен рух твій я буду сама планувать, Кожен день твій я буду сама будувать, Я одна спровокую апокаліпсис світу, Щоб одні ми зостались, тоді я розквітну. Сідай біля мене, пограємо в гру, Не бійся, що сонце твоє заберу, Не плач, я не мама, а ти не маля, Довірся мені й побудую життя.
13
1
625
Рожевий будинок
Рожевий будинок стоїть над водой, На березі граються діти, Їх батько працює на дворі косой, Щоб дуже не заросли квіти. Їх матінка люба у вітальні сидіть Та книжку цікаву читає, А старша донька вишива та мовчить, За принцем у небі літає. Сади квітнуть так, як квітнуть вони Чарівні, красиві дівчата, Сім'я ця щаслива, бо в домі жінки Для хлопців - солодка омана.
11
0
631
Господар
На столі стоїть свічка, І горить в самоті, Така ж сама і пічка, Яка гріє весь дім. Ось господар у домі, Він, втомившись, приліг, Працював довго в "полі", Та ступив за поріг. В руки взяв фотокартку, Там колишня сім'я, Зігріва в серці згадку Про щасливе життя. Може якось зустріне В світі щастя нове. Та за гріх Бог відніме, Більше не поверне. І сидить наш господар, В хаті у самоті, Пам'ятає, як доні, Він співав пісеньки.
12
2
664
Відчуваєш?
Відчуваєш? У долонях вогонь, Відчуваєш? Що ти - мій полон. Чуєш, милий, як серце співа? Все біжить та гра у квача. Чуєш? Я вже тебе не боюсь, Буде боляче, сильно поб'юсь, Буде холодно, зроблю вогонь, І сховаюсь за парой тополь. Чуєш, милий, я вже не мала, Я доросла та вже не твоя, Чуєш, серце моє не кричить? Воно, як і твоє мовчить.
11
0
609
Любов
Любов - це є прекрасний дар, Гіркі сльозинки і бажання, Таємні почуття і пал, Який несеш через кохання. Благаєш Бога помогти, Не увести тебе в оману, Чекаєш пісні та листи, І зашиваєш свою рану.
11
0
427
Мама
Ти на ніч співала мені колискову, Казала так ніжно: "Тебе я люблю!", Я вчила з тобою свою рідну мову, Тепер нею щиро з тобой говорю. Ти часто всміхалась, даруючи радість, А інколи сильно сварила мене, Та я не боялась, шукаючи щирість, В очах бачила, як караєш себе. Я знаю, тобі дарувала і сльози, І радість, і біль та у грудях печаль, Можливо, у тебе на серці морози, Та я допоможу тобі знать вуаль. Мамо моя, ти за мене не бійся, Колись я покину тебе і піду, Шукати по світу свою я родину, Де я по - новому в сім'ї заживу. Для тебе я вірш напишу, і чудово, Згадаю про все, що приносила ти, Не плач, моя мамо, я стану дорослой, Та поки мені ще рости і рости!
10
4
477
Химерна посмішка сяйнула на обличчі...
Химерна посмішка сяйнула на обличчі, У коридорі страху наздогнав мене, І твої руки закривали вічі, Ховав під ними страх, що не мине. Волосся падало по моїм тілі, Шматки костюма, що порізав ти, Колись з тобою були дуже милі, Та все змінилося, часи пройшли. Можливо, пісню заспівати, я не знаю: "Чому ти поряд? Тут?",- до тебе закричу, Я їжу зі смаком життя ковтаю, За квіти на столі я заплачу. Як квіти ти поставиш у ту вазу, Забудеш про моє життя, Та ніжний поцілунок твій одразу, Вважатиму це, як добра злиття. У коридорі страху наздогнав мене, Та більше тебе я вже не боялася, Важливість почуттів моїх мине, Чи лити сльози довго не вагалася.
8
2
608
Історія людства
Скеля. Сонце сходить - Людина - мавпеня, Пухом вкриті ноги У мами немовля. Потім люди вділись Та й заново родились, У руки взяли шаблі І починали битись. Бились вони довго, Будували церкви, Вірили у Бога, Відкривали двері. Малювать картини Прагнули вони. Прикрашали стелі, Робили мости. Гарно одягались, Жили, як Боги, Інші у багнюці Лазили вони. Ось вже науковці Винайшли літак, Людська давня мрія Ожила від так. Війни та жорстокість Полонили нас, Ми прагнули волі Та вбивали враз. Зараз світ мов зомбі, Всі люди дурні, Забирають волі Машини, не пани!
7
0
586
Я твої руки обіймаю...
Я твої руки обіймаю, Долоні теплі відчуваю, В солодкі очі подивлюсь, У твоїм серці поселюсь. Я відчуваю погляд твій, Солодкі мрії, серця бій, О любий мій, життя святе, Коли ти в моїм серці є!
9
0
499
Життя
Пройдуть роки, пройдуть печалі, Забудуться прекрасні дні, Мої сльозинки і на далі, Мої думки на моїм тлі. І сніг іде, і пісня лине, Мені солодке все життя, Це поки що, життя мінливе, Йому немає вороття.
17
0
754
Вовк
Темно, холодно, самотньо, Бридко на душі в пітьмі, Кличу я додому Вовка, Щоб приспалося мені. Зорі в небі грають пісню, Обіймає Вовк мене, Колискову співа пізню, Думаю, що сон прийде. Ось я вже в долині мрії, Там пташки і сонце є, Обминають люди злії, На них Вовк водою льє. Ранок. Сонце в небі сходить, А від Вовка слід пропав. Пам'ятаю, був він поряд, Та вже ясний день настав.
13
0
685
Сизокрилий мій орел
Сизокрилий мій орел, Куди ти полинув? На кого маля свого Рідного покинув? Невже гори будуть мамой, А море - то батько, Невже скеля буде хатой, А сонечко лампой. Невже сльози водоспадом Синочка умиють, Невже зорі над горою Уночі зігріють? Сизокрилий мій орел, У небо полинув. На кого ж маля свого Рідного покинув?
11
0
554
Родина
Я з кожним роком розумію, Що я щаслива, не одна, У мене є багато сили, Зі мною вся моя сім'я. Сонячний день - це з ними пісня, Дощі, то зовсім не біда, Жовтневе тепле ніжне листя, І в небі грається зоря. Коли настане час важкий, Вони підтримають, і ти Відчуєш батьківську любов, Що горить в серці мов вогонь. Ти не один, з тобою поряд Через роки твого життя, Пройдуть герої мого твору, І подарують майбуття.
11
0
534
Колись твої руки...
Колись твої руки Були мені силой, Колись твої очі Були моїм димом. Я думала вічно, Що ти будеш поряд. Я мріяла ніжно Про твої долоні. Тоді коли сніг, Розтавав, і мов пісня, Він линув до тебе, Мов ніжне намисто. Ті сонячні дні, Що пройшли, я полину За ними піду У зелену долину. Ти зоряна сила, Ти моє життя, Ти ніжная мрія, Забрав ти буття!
11
0
549
Жовтий клен
Жовтий клен стоїть над річкой, Пам'ятає він усе, Як горіла в полі свічка, Знає мудрий все про все. Люди поряд все співали - Це було дуже давно, Потім він стояв незнаний, Бо не вирував ніхто. Війни бачив, сльози й біль, Кров на листях, білий дим. Клен стояв і все бажав, Бачить всесвіт, шум і гам.
10
0
690
13 років
13 років тиші за вікном, Тебе немає вже, нема давно. У серці біль, холоне моя кров, Душа німіє, спить тихеньким сном. Надію втратила я ще тоді, Коли залишив ти мені листи, Твій голос я забула, мені жаль, Покинув ти мене, пішов у нічну даль.
10
0
484
Таємна повість у пітьмі
Таємна повість у пітьмі, Яскравий місяць угорі, З вікна дивитися униз - Це так цікаво, подивись! Там люди бігають, кричать, І щось говорять про печать, І кожен хоче розказать, Й проблеми свої рахувать. Один боїться, бо малий, Другий не хоче, бо старий, У третього зламали тин, А от четвертий - блудний син. І ось подивишся униз, Ти розумієш, що твій спис Нікого більше не спасе, Життя святого не верне. Таємна повість у пітьмі, Яскравий місяць угорі, З вікна дивитися униз Не варто, хлопче, не дивись!
9
2
422
Настане час
Настане час і всіх засудять За підлість, гордість, нелюбов, Страшного звіра вмить пробудять Й проллється в полі людська кров. У горі люди дуже схожі, І нас єднало це завжди, Але прошу, забудьте гожі, Вам підлі наміри бридкі. Від злості краще нам не буде, Лише погубимо дітей, Вони не винні, не забудуть, Тоді настане "Горе - день".
13
0
545
Рудоволосе хлопченя
Рудоволосе хлопченя - Руки чорні - чорні, Він біжить,мов каченя, І шукає волі. Біла хата все стоїть Скоро розпадеться, В люлькі братик його спить, Серце тепле б'ється. Батько старий спить давно, Гроб заритий в землю, Скарги написав пером Вбить за волю теплу! Хлопець знає, що мовчать Треба споконвіку, Якщо ти не хочеш спать За мову правдиву. Хлопчик ріс, вже не малий Багацько він знає, Хоче щось сказать - мовчить, Про майбутнє дбає. Роки йшли, мати одна У селі зосталась, А в молодшого життя Війною забралось. Пройшов рік і мати там Одна на могилі, Її серденько болить Бо померли сини. Рудоволосе хлопченя Руки чорні - чорні, Він не втримався, сказав Про неволні долі.
8
0
475
Зима
Дівчинка й хлопчик До хати біжать, Холод,мороз Хоче їх наздогнать. Слизько на вулиці, Ніс замерза, Сніг на долоньках В полон забира. Ворон на гілці Сидить і мовчить, Дивиться пташка, Як хлопчик біжить. Трошки зосталось, Майже прийшли, Дівчинка й хлопчик Біжать від зими.
8
0
442
На підвіконні квіти
На підвіконні квіти, Прекрасний день минув, А ти стоїш не вдітий, Ти голий від цих мук. Там повний місяць в небі Збирає вовкулак, І руки свої темні Протягує на дах. "Тебе ми не врятуєм!",- Кричать довкола всі, "Ти кличеш нас, ми чуєм, Не бійся, не глухі." І ти стоїш мов скеля, Не відчуваєш мук, Обвалюється стеля, Летить твій сильний дух.
11
0
522
В полоні квітів...
В полоні квітів я лежала, А ти мене рукой тримав. Я дихання твоє жадала, Мене на руки підіймав. Картини твої надихали, І я бажала бачить їх. І пензлем твоїм малювати, Писати вірші і любить. Можливо, там за небокраєм, Тебе побачу я колись. Разом у хмарах політаєм, Зустрінемося, не журись!
11
0
679
Серце у Бога
"Мамо! - питає Андрійко, - Чому в моїм серці дірка, Чому мені сонце не світить, Чому в світі квіти не квітнуть?" У мами забилося серце, І дощ у вікно тихо б'ється, Сказала єдинеє слово: "Серце твоє у Бога..."
8
0
595
Дівчина
Море хвилями заграло, Місяць здалеку блищить, Йде дівчина, мов перлина І від холоду тремтить. Ніжки босі підіймає, Руки лагідно склада, Свій платочок пригортає, До сердечка спогляда. Та не б'ється її серце, Бо далеко від орла, Її хлопець тяжко б'ється, На війні в землю ляга. Тихо сльози покотились На пісок упали вмить, Й немовлята народились, Але в світі їм не жить!
11
0
705
Зайвий
Тиха ніч, зірки на небі, Місяць сяйвом не скупий. Сніг лежить, ти топчеш милі, Йдеш кудись, де світ живий. Щось так холодно, так бридко, Хати навкруги стоять, Люди очі водять мітко, Та тебе не бачать, жаль! Ти не привид і не Мавка, Не казковий персонаж, Ти людина в світі зайва, Люд проймає дикий страх. Ти не вбивця , ти не злодій, Ти чудовий і благий, Тільки ти бажаєш волі, В світі де багато стін.
12
0
775
Хлопчик
Хлопчик по селу біжить, Маму він шукає, Що робити, коли ти Нічого не знаєш. Хлопчик босий, бідний він В простій одежині, Його серденько болить, Бо немає сили. Сили бігти і шукать Матінку рідненьку, Хлопчик прагне обійнять Свою добру неньку. Село спить, а він біжить, Мокрі, босі ноги. Місяць на горі блищить Там мешкають Боги. Сів маленький на траву, Матері немає: "Що робити я тону?" Себе обіймає. Ззаду тихо з під кущів Мати підглядає, До маленького біжить, І його гукає. Обійнялися вони, Сіли на травичку, Засинає син малий І згадує звичку. Коли матір цілував, Батька свого слухав, Дума: " Чого я тікав від старого дуба*?" *Дуб - дім хлопчика
9
0
751
Нудьга
Нудьга заполонила серце, Від відчаю воно не б'ється, Не гріють навіть поцілунки, Я одягаю обладунки. Я зачиняю усі двері, Щоб не знайшли життєві трелі, Та маска щастя вмить упала, Моє обличчя показала.
12
4
685
Хата
День минув, а потім ніч, Знову темно, топлю піч. Холод в хату не заходь, Своїх друзів не заводь. Гостей більше не прийму, Теплий светр зв'язать кому? День минув, а потім ніч, В хаті холод, топлю піч.
15
2
707
Світ
Жорстока гра людей, їх долі В кайданах руки, людські волі Бажання бігти від людей, Не бачити останній день. На вікнах ґрати - ми в неволі, Пов'язка на очах - ми в полі, Смертельна гра, проймає страх, Ми не птахи, ведуть на дах. Ми не літаєм, не живі, Ми, ніби, дикі кажани. Ми бачим волю, бачим світ, Але летіти туди гріх. Проймає страх, коли вони, Качають гойдалку, і ми Не можем втриматися знов, І потрапляєм у полон. Майбутнє "чао"нам сказало, Рукою світлой помахало, Можливо, десь там є життя, Але немає вороття.
14
0
638