Пригорни мене, пригорни...
Вікторія
Хоч і далеко для мене ти. Насправді поруч майже, для мене ти. Мокнеш у шкарпетках, дощ цебенить І криком голосить павич Світ стає прекрасним сном, В якому ми з тобою, Мокнем під дощем, тож пригорни мене, пригорни І цілуй мене Твоя буду назавжди, Підтримкою і морем твоїм. Жодні бурі, жодні дощі Не стануть нам назаваді...
2020-12-04 12:08:44
5
0
Інші категорії
Вірші в прозі Поеми Історичні Гумористичні Привітання Для дітей
Інші поети
Asya
@gunes_aydin
Plume Akwmarine
@plume_akwmarine
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3107
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
5076