Блог
Всі
Особисте, Думки вголос
Поспішаю поділитися з вами своєю радісною новиною) Як деякі з вас уже знають, я протягом цілого місяця готуюся до вступу до гуртка для юних поетів. Не минуло й дня, як я вступила, як мене вже надіслали на конкурс😭 Трохи хвилююся, нехай і впевнена у собі на всі 100.
Умови непогані: написати есе на тему «Як війна змінила моє життя». Текст має бути на реальних подіях до 600 слів. Встигнути я маю до 14.10. У мене шість днів...
...а ось що отримує переможець у цьому конкурсі ↓↓↓
|| натхнення на нулі.( ||
Думки вголос, Особисте
Що вже говорити про мої письменницькі успіхи...
Сьогодні я скасувала похід у цей гурток для юних поетів, звідки отримала запрошення, завдяки своїй подрузі, хах. Заради неї я і відклала "вступний іспит" і прийшла до неї у гості, щоб заспокоїти. (у неї зараз у житті не дуже солодко, хах...)
Я сподівалася, що зараз, ось, швидко повирішую всі справи і так же швидко втечу до цього гуртка. Але, подивившись на годинник, засмутилася, бо не встигла.
Доведеться тепер чекати до наступного понеділка. Плюс єдиний: за цей час я можу написати більше віршів. Зараз у мене тільки чернетки і я страшенно мучаюся над їхньою редакцією. Важко. Я ніби втратила всі свої вміння автора.
«Емоційне вигоряння, виснаження.» — ось такий діагноз, хах... Хтось уже апатію мені приписав. Жах.
Кхм. Далі.
Що щодо книг... Перекладом вирішила не займатись. Ні сил, ні бажання. Як я казала вище: не почуваю себе більше автором, але намагаюся вичавити з себе хоч якісь жалюгідні два рядки або пару речень книги. Як же це тяжко, ви би знали...
Гарного вам вечора🌧️✨
