Вона..
Вікторія
Вона шалена… ти це знаєш, Куривши ранком цигарки Вона портрет твій знов малює, Із попелу та сліз гірких. Ти знову втупиш зір на неї Та подумки її вже роздяга, Вона ж на дзеркалі у ванній Залишить знов свого вірша. Вона тебе любити буде, Як батько любить алкоголь, Як та повія любить ласки, Як сонце любить місяця свого. І навіть вже коли до смерті, Залишиться один лиш крок, Вона буде співать балади Й ромашками укриє знов.
2022-11-15 08:53:32
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Vivian Rose
Дуже красиво 👍💜
Відповісти
2022-11-16 10:50:37
1
Вікторія
@Vivian Rose дякую❤️
Відповісти
2022-11-16 10:54:44
Подобається
Інші вірші поета
У моїх мріях ... ... ...
Інші поети
Julia K
@yy_mistress
Scion Marion
@ScionMarion
Kevin Arias
@kevinyil
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3078
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5858