І мріяти тяжко...
Виктория Коваль
І мріяти тяжко,і зовсім не хочеться бути. Життя немов стежка-тернисте й болюче сповна. І як би мені не хотілось забуть твої руки, Я знов тебе п'ю до дна. І посмішка твОя мені пропалила легені А наші зап'ястя танцюють по місту вальс Та через сотню миль ти знову приходиш до мене І очі мої ти підіймаєш до неба Шоб знов говорить про нас.
2020-03-29 20:30:32
3
0
Інші категорії
Для дітей Філософські Подійні Сумні вірші Поеми Любовні
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1790
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4042