Дорогою подруги не розмовляли
і цьому була причина:на думку
Марини,якби Катя її в це невтягла,то вона б зараз не була
покарана,а Катя вважає,що Марина просто все перебільшує.
    От вони й дістались села.Правда
деяку частину дороги їм прийшлось іти пішки,адже дороги
тут ненайкращі для поїздки машиною.І це ще більше обурило
дівчат,бо вони мали тягти
свої валізи з одягом.Все ж виглядати не гарно в одному і
тому ж їм невластиво.
    Традиційні будинки давніх
часів,схожі на фотографії показані
вчителем історії.Люди,які виглядали із-за будинків чи подвір'я,щоб глянути на нових
сусідок.
   Відчували себе дівчата
інопланетянами, яких всім обов'язково  треба оцінити.
    Пройшовши село й маленький
лісочок,подратувавши місцевого
гіда запитаннями коли ж вони прийдуть вони дістались того жаданого будинку,в якому проведуть літо.
    Він відрізнявся лише тим,що
не був білим як всі будинки в
селі.Білі дерев'яні маленькі двері,
позбокам такі ж вікна,два ступеньки,збоку сад і навкруги
ліс.Красиво тільки  не для любительок віртуального
світу й міського краєвиду.
    З будинку вийшла старенька
бабуся в традиційному одязі.
Глянувши на гостей,підійшла.
—Добрий день вашій хаті,–привітався гід й підняв свою
капелюх.
—Доброго.Це кого ти привів?
—Ваших внучок.
—Марина і Катерина?
—Може...
—Можеш іти,–сказала бабуся
суворо глянувши на гіда й той
одразу пішов.–Ходіть за мною.
—Ти чого не сказала,що ти
не її внучка,–тихо мовила Марина
суворо подивившись на подругу.
—Думаєш вона незнає хто я.Вона ж
знає?
—А я відки знаю,–заходячи до
будинку відповіла Марина.
—Ось ваше ліжко,–сказала та
й показала на ліжко в кінці
другої кімнати.
—Я з нею не спатиму.
—Ти не всебе дома,щоб командувати,–відповіла їй Катя.
—Цить.Якщо хочете спати в
будинку більше не будете
сваритись в ньому.Тепер мийте руки й сідайте обідати.
—А де ванна?
—Надворі.Берете горщатко й
допомагаєте одне одній вмиватися.
—Але ж.
—Ха,–ухмилнувшись вийшла
з горщатком води Катя,а за нею
і Марина.
    Помирившись вони почали
обливатися водою поки їх
незупинила бабуся,адже своїм
суворим поглядом вона легко
їх втамувала.
     Після обіду дівчата вирішила заглянути до телефону,але згадавши,що батьки
відібрали в них телефони
знову посварилися.Але часу на
сварку в них не було,бо бабуся дала
їм завдання,яке потрібно виконати
негайно.
    Тому вони,взявши відра,пішли
в село по молоко,яке було в
Параски.А щоб знайти її прийшлось розпитати людей,бо вона могла бути будь-де,як наголосила бабуся.
    Добре замучившись розпитувати людей вони дістались до
будинку Параски.Але на цьому
їх завдання не закінчилось,бо
щоб дати молока потрібно
надоїти корову,а так як Катя
боїться рогатої скотини
Марині самій прийшлось доїти
корову,і в неї це не погано
получалось,хоч це було й
на двадцятий раз.
     Повернулись вони достатньо
пізно,бо заблудились в
селі й замість будинку
бабусі зайшли до хліва
коня,а вибігали  звідти
вони доволі гучно й швидко.
   Тож з двох відер молока
принесли тільки
одне.І добряче розсмішивши
бабусю своєю пригодою,
заснули.Але в ночі Катя їх
розбудила своїми криками,адже
їй приснився кошмар:корова
що була біля неї та жувала траву.
Ну по розповіді вона підозріло
подивилась на неї.