Івана Купала – свято,коли
дівчата плетуть віночки й пускають їх по воді,а ще в цей
день,за легендами, з'являються русалки,а також в цей день,а точніше ніч,зацвітає папороть,адже останнього разу це було сто років тому.
    Марина й Катерина йшли
до сусіднього
села,де вони мали сплести
віночки й пустити їх по воді,щоб
дізнатись хто їхня доля.Дорогою
до них приєдналися  хлопці –
Василь та Дмитро,які останнім часом сильно зблизилися.
    Свято було в розгарі:дівчата плели вінки,хлопці розповідали легенди,інші кружляли навколо багаття.
   Катерина й Марина підійшли
до річки й кинули свої вінки у воду,сподіваючись,що їх хтось знайде.Тим часом прекрасний вечір підбігав до кінця.
Цього разу друзі повертались
додому парами.Василь із
Мариною пішли трохи раніше,а
от Дмитро пішов шукати Катерину,
бо вона,як пішла з одною місцевою
дівчиною кудись, то так і неповернулася.
   Тепер вона блудила по лісу,бо на свою голову довірилася якісь дівиці з сусіднього стола,яка, на перевиликий жаль,виявилася шісткою тих дівчат,що напали на неї минулого разу.
    Така прогулянка добряче зіграла на нервах Катерии:темний ліс, різноманітні звуки,від яких мороз по шкірі та ще й ніч Івана Купала–
час,коли нечисть виходить із своїх сховок.
   Але на щастя Дмитро був кмітливим і швидко дізнався,куди поділася його подруга, то ж незабаром він знайшов її.
Повертатися вони вирішила вздовж берегів річки,як несподівано або сама доля так вирішила,що Дмитро знайшов вінок, проте Катерина не дуже то й зраділа,бо після таких пригод,геть забула який вигляд мав її вінок.Тому вони залишили його на місці і пішли далі.
 
—Дякую.Якби ти не знайшов
мене,то я і не знаю,щоб
зі мною б сталося.
—Завжди радий допомогти,–
відповін він,зніяковівши.
—Ну все,далі я вже сама.
—Але ж ще ліс пройти.
—Він невеликий.А тобі потрібно самому повертатися,–сказала вона й хотіла піти,
як він взяв її за руку й
потягнув до себе та
обняв.–Що ти робиш?–вимовила вона.Від таких дій Дмитра в неї перехопив подих.
—Вибач.Я...–несміливо мовив він,простягуючи квітку,яку Катерина безперечно впізнала–
саме вона була на вінку і котра була вишенькою на торті того.
Її це так розчулило,що вона рішуче наблизилася до нього і поцілувала.