Шаг человека

О Брама

Каждый шаг человека — Стремление в будущее, Начало грядущего века — Прошлого эхо зовущее. Память — тугой узел времён, Звон напряженья струны, Шелест желтых знамён — Слово моей страны. Всё сплелось и сплотилось — Прошлое, будущее и настоящее, В шахтах глубоких укрылось Чудище, смертью грозящее. Показало прошедшее время, Войны никому не нужны, Цвет голубого знамени — Символ моей страны. Люди навстречу друг-другу пошли, Мелочность споров поняв, Времена сильных в забвенье ушли, Цену жизни познав. Пожару будущего пламя Мы разгореться дать не должны, Высоко поднятое синее знамя — К миру призыв моей страны. Жизнь — слова прекраснее нет, Жизнь — детского смеха звонкий букет, Жить должен шар голубой, Жизни ветер, — вот лозунг земной. Нас не сломило истории бремя — Мы клятве своей верны, Сквозь годы прошедшее желтое знамя — Путь моей страны. Смотри, молодое племя, Отчизны своей сыны, Трепещет сине-желтое знамя — Правда нашей Страны.

2024-09-12 06:44:52

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1115