Не зови

О Брама

Ветер свободно гуляет, Тучи в небе влечёт за собой, Волна волну нагоняет, По ним бегу за судьбой. Вот и берег не виден — Очертанья сравнялись с водой, Только голос всё слышен, Далёкий, зовущий, родной. Не вернусь — не зови: я остыл… Берег скрылся вдали, уплыл — Волнам теперь ласкать мою грудь… Не зови! я прошу, позабудь: я этот давно выбрал путь. А ты не печалься, себя не кори, и не нужно надежд на свиданье, прошу, на мгновенье замри, я спою тебе на прощанье. Я спою песню, песню-ответ на то, что было в нас прежде, с тобою, что я постиг, чего не достиг и что забираю в дорогу с собою. Но вряд ли ты что-либо поймёшь, сейчас между нами преграда, граница, песне моей ты будешь не рада, всё примешь за вопли безумца. Тебе не понятен был буйный мой нрав, стремление с кем-то сразиться, пусть в жизни я был в чем-то не прав, пусть часто стремился забыться… Я искал… Истину постичь я стремился, ТЕБЯ я стремился познать!!! Не сумел… Не пришлось мне узнать таинственный смысл бытия… и я уступаю место другому…

2024-06-13 02:20:15

Інші вірші поета

Не губи Космическая палитра Мы сказали Осенняя зарисовка

Інші поети

Vitalina Shepel

@Vitalina_kiss

Darienna Hladka

@Drienna_

Міріам Міест

@Miriam_MeEst_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11208

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8256