На відстані
Розметала нас по світах Буря люта вітрами сильними. Ми стрічаємось лиш у снах, Злу пітьму прориваєм мріями. Я для тебе пишу вірші, В візерунки думки сплітаю. Сподівання та біль душі У мереживі слів ховаю. Б’юся мов би у клітці птах, Не скоряюсь жорстокій істині — Ми у різних живем світах, нездоланні між нами відстані. Та, блукаючи між людей, Сподіваюсь — колись зустріну я Ясний погляд твоїх очей, Птахом в небо у них полину я. Нескінченний Чумацький шлях Ту жаданую мить не стримає. Душі наші сплелись у снах, Ми навік поєднались мріями. Але доки ще йдуть дощі, Небо крається громовицями Я про тебе пишу вірші, Я кохаю тебе на відстані.
2023-03-21 21:57:38
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Роман Тихий
Це про особисті переживання розлуки з коханою людиною. Я на фронті, вона чекає мене вдома - такі різні й такі далекі світи.
Відповісти
2023-03-24 21:34:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2619
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1514