На відстані
Розметала нас по світах Буря люта вітрами сильними. Ми стрічаємось лиш у снах, Злу пітьму прориваєм мріями. Я для тебе пишу вірші, В візерунки думки сплітаю. Сподівання та біль душі У мереживі слів ховаю. Б’юся мов би у клітці птах, Не скоряюсь жорстокій істині — Ми у різних живем світах, нездоланні між нами відстані. Та, блукаючи між людей, Сподіваюсь — колись зустріну я Ясний погляд твоїх очей, Птахом в небо у них полину я. Нескінченний Чумацький шлях Ту жаданую мить не стримає. Душі наші сплелись у снах, Ми навік поєднались мріями. Але доки ще йдуть дощі, Небо крається громовицями Я про тебе пишу вірші, Я кохаю тебе на відстані.
2023-03-21 21:57:38
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Роман Тихий
Це про особисті переживання розлуки з коханою людиною. Я на фронті, вона чекає мене вдома - такі різні й такі далекі світи.
Відповісти
2023-03-24 21:34:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3792