Вірші
.
Якщо осінь - це самотня руда лисиця,
Що крадеться лісом,
шучаючи де б спалахнути вогнем,
Уявіть,
скільки демонів за нею гоняться,
за нею спогадом котиться кожен день.
Та скоро у місто вийде вона,
Проміняє землю родющу на чорну магію города.
Залізну руку його візьме,
а у лісі без неї заплаче тихо мольфар..
Як там мила,
зрощена у його долонях,
тендітна осінь?
Чи не згубила кого
в полоні заборонених чар?
І він вб'є її може,
щоб люба лише для нього лишилася.
І впаде її тіло гаряче
на холодний, вологий бетон.
І він заплаче тоді,
гірко заплаче,
ті сльози вильються нам дощем
чи на шкірі липким потом.
Він у розпачі - нам холодні вітри, злива і спогади.
Він знов закохається -
бігтиме полем струмок.
І це буде відродження, реінкарнація.
І лунатиме містом приваблива пісня пташок.
А не вб'є,
тож сама вона десь та й загубиться.
І нехай.
Нам не вперше зима та весна.
Тільки хай вже йому так ніколи не любиться,
Раптом знов не відродиться
осінь руда?
4
0
328
.
А хто ще вимірює ранок філіжанками кави?
Знов затягну краватку тобі,
поцілую.
-Бувай.
Я твоя дружина,
дівчина,
подружка,
добра знайома,
Без цукру з лимоном гарячий імбірний чай.
-Це Київ?
-Не приведи!..
Читаю на карті міста
заплутані вулиці,
темрявою вимощені стежки.
Рукою проводжу замисливо по потилиці...
Ні, курити не буду!
Маяковський сказав: "Не кури!"
Порожній трамвай знов приходить
о восьмій - о восьмій. 05
До болі чужі минають
алеї і колії.
Втекти б із міста туди,
де мрія дитинства,
стара пекарня
та проводи вимкнутих телефонів...
Втекти б!..
Але ж ти будешь чекать.
3
0
324
