- Від кожного нашого вибору в світі все міняється. Ми можемо про це навіть не думати, але це станеться. Та навіть кожне наше слово має, як такі, наслідки. Що співрозмовник подумає, після сказаного нами слова, що уявить, що вирішить сказати наступним. Люди можуть розлучитися, народитися, померти, поїсти, бігти - і все через одну тільки дію або слово. Це може бути, будь-яке незалежне дійство. Все навколо взаємопов'язане. Так, це очевидна річ, але люди іноді не задумуються, про те, наскільки це може бути масштабно.
- Я просто спитала, яку ти каву будеш...
- Американо без цукру
- Так би одразу.
Ліза розвернулася і пішла до бариста за кавою, а Маша знову дивилась на дітей бігаючих на вулиці повз вітрину кав'ярні.
'' Чому так швидко?" подумала про себе Маша, коли Ліза вже повернулася і сіла за стіл.
- І так... - видихаючи сказала Ліза. - вибір значить.
- що?
- ну, вибір, ти щось говорила про вибір, коли я питала в тебе про каву
- а, ну і?
- вибір значить у нас такий: наступні п'ятниця або середа.
- думаю, краще п'ятниця.
- а я навпаки, бо якщо підемо в середу, то можна вийти на годину -дві раніше, а в п'ятницю у мене додаткова до півшостої вечора.
- прекрасно, йдемо в п'ятницю.
- окей, як хочеш, але треба ще у інших запитати - сказала Ліза і одразу дістала телефон.
- я думала ми підемо удвох
- ні, я пишу у спільну групу - невідволікаючись промовила Ліза.
Марія нічого не відповіла, лише зрозуміла для себе, що прогулянка буде жахливою і знову продовжила спостерігати за людьми за вітриною.
- ну все, ждемс відповіді.
Підійшла офіціантка і подала дівчатам каву. Ліза взяла собі лате. '' як завжди'' подумала про себе Марія і вже збиралась підсунути свою каву до себе, але подруга її зупиняє
- стоп, дай я сфоткаю і тоді будеш пити
Маша ледве не закотила очі, але стрималась і зробила абсолютно байдужий вигляд.
Ліза зробила пару фото і відкинулась на спинку дивана.
- в інстаграм? запитала Маша, знаючи відповідь на перед
- ага, я тебе відмітила - відкладаючи телефон промовила Ліза
- зрозуміло.
- знаєш, ти в останній час, якась пасивна, щось сталося? - запитала Ліза і перевела з кави свій погляд в очі подруги.
- ні, все добре - сказала Марія, стараючись не дивитись в очі співрозмовниці
- а я так не думаю, ти рідко пишеш в спільну групу, іноді взагалі не читаєш повідомлення по декілька днів. А про, те як ми ''часто'' бачимось, я взагалі мовчу.
- та в останній час дуже багато проблем з навчанням, а ще на роботі втомлююсь, енергії не вистачає на все.
- мда, так собі пояснення, ну як знаєш, але якщо щось не так, не мовчи, я завжди вислухаю.
Дівчата сиділи ще 35 хв, а після розрахувалися і вийшли з кав'ярні. 
- На вулиці стало прохолодніше, ніж було вдень - підмітила Ліза і одягла перчатки.
Маша кинула погляд на завод, який виднівся в далечені. Він виглядав прекрасно, особливо такою погодою. Сніг сипався достатньо густо і вид на сірі будівлі ставав більш атмосферніший.
- пішки?
- ніі - сказала Ліза, взяла подругу під руку і попрямувала в сторону зупинки.
Ліза почала розповідати про свою недавню прогулянку з новим знайомим. Вона говорила про те, що він військовий і любить реп, як і вона. Ще, що їй цікаво з ним спілкуватися, але вона не впевнена в його серьйозності.
Приблизно хвилин 5 Маша її ще слухала, а потім поринула в свої думки і майже не чула слів подруги, лише іноді кивала головою і говорила ''мг'', ''так'', ''зрозуміла''.
Їдучи в трамваї Ліза вже мовчала і переписувалась з тим самим знайомим. А Маша просто дивилась у вікно, за яким був  сильний снігопад і проїджаючі автівки. Вона думала, про те, що завтра буде новий день, який знову не принесе нічого нового, ніяких емоцій. Все буде йти далі, неприпиняючись. ''Чому так швидко?"
Маша попрощалася з подругою, вийшла на наступній зупинці і пішла в сторону магазина, який знаходився в 100 метрах від зупинки.
- добрий день - звернулась Марія до продавщиці, яка обслуговувала чоловіка на касі.
- добрий вечір - відповіла жінка
''Добрий вечір? Да пішла ти'' подумала про себе Маша і зайняла чергу.
- Цигарки - сказала Марія коли підійшла її черга
- все? - запитала продавщиця
- так.
- 75.50
Дівчина вийшла з магазину, відкрила нову пачку цигарок і закурила. Думки її були на диво спокійні і не швидкі, а не як тоді, коли вона гуляла з Лізою.
- ''А, ось у чому проблема'' подумала про себе Маша, докурила сигарету і пішла до свого під'їзду.
Сьодні бажання йти сходами не було і дівчина чекала ліфт. Вона зраділа, побачивши, що ліфт був пустий і зайшла в середину.  Натиснувши на кнопку п'ятого поверху, вона дістала телефон і подивилась на час.
- ''21:42 - рано сьодні'' подумала про себе дівчина і заховала телефон. Ліфт зупинився на потрібному поверсі і Маша пішла до своєї квартири. Вона відчинила двері і зайшла всередину. Коридор був темний, тільки вікно з сусідньої кімнати освітлювало його.
Маша скинула верхній одяг і повісила у шафу. Далі пройшла на кухню і ввімкнула там світло. Кухня була виконана в сірих відтінках. Світло-сірі тумбочки, темно-сірий стіл і стільчики навколо, сріблястий холодильник і т.д. Над мийкою та плитою під висячими тумбами була натягнута світлодіодна стрічка, вона вмикалась окремо, пультом.
Дівчина дістала з тумби заварну каву та турку. А потім з холодильника масло і сир.
Повечерявши Маша пішла до своєї кімнати. Знайшла на дотик пульт від світлодіодної стрічки і ввімкнула. Синє освітлення було не гірше звичайної лампи чи люстри, а для очей було приємнішим.
Кімната була достатньо просторою. Вікно було закрите темно-сірою фіранкою, через яку майже не потрапляло вдень світло. Лівіше від вікна, блище до кутка стояв стіл, на якому лежали підручники і велика кількість різних листків. Не дивлячись на те, що по всій квартирі ідеальна чистота, на столі був безлад. Над ним висів планер і різні клаптики листків прикріплені до спеціальної дощечки, яка в свою чергу прикріплена до стіни. З правого боку від вікна знаходилися двері на балкон, які теж були закриті фіранкою. Ще правіше, блище до правого кутка було дзеркало довжиною приблизно 1 метр 70 сантиметрів. Воно було прикріплене до стіни, а навколо мало 6 маленьких фонарика, які освітлювали дзеркало і підключались до розетки. Маша рідко ними користувалася. Ліжко було під стіною, яка була перпендикулярно стіні з вікном. З другого боку від кроваті, біля дверей, знаходилася шафа і тумбочка, яка знаходилася прямо біля ліжка. На тумбочці був світильник і книга. Навпроти ліжка була низенька тумба, яка була підставкою для плазми, на ній була сама плазма та по боках дві колонки.
На кожній стіні висіли по 1 - 2 картини, які намалювала сама Маша. Вона малює вже років 5. В шафі лежить мольберт та ще з десяток різних картин. Найкращі висіли по кімнаті. В основному вона малювала акрилом - іноді гуашшю. Малюнки олівцем були в скетчбуках. Дівчина замалювала повністю 5 штук, а один напівзаповнений лежав на столі. В скетчбуці вона малювала майже кожен день перед сном. Малюнки були не зовсім ординарні. Вона малювала ''внутрішній світ'' людей, яких зустрічала за день. Це були в основному портрети.
Акрилом майже завжди малювала пейзажі або абстрактні зображення.
- ''І знову вечір...'' - перше, про що подумала Марія коли лягля на ліжко.
- '' Знову, я не зробила нічого корисного, навіть для себе. А хоча, чому я про це думаю? Без різниці''.
Дівчина піднялася з ліжка, переодягнулася в домашній одяг і знову впала на ліжко. Вона взяла книгу з тумби - ''Філософія самотності ''. Маша любила читати подібні книги. Теми в таких книгах були для неї чимось знайомим і зрозумілим. Вона не любила читати драматичні книги, художню літературу або фантастику. Їй подобалося щось глибше, по типу філософії і психології. 
Прочитавши декілька глав, вона вимкнула світлодіоди і дістала телефон з навушниками. Увімкнула свій улюблений плейлист і зібралась заснути, але навіть хеві-метал в її навушниках не перебивав думок, які народжувалися в голові з шаленою швидкістю.
Минула година, дві, три. А заснути так і не вийшло. На годиннику 4:43, а заснути не виходить ніяким чином. Марія різко встала з ліжка і в неї потемніло в очах, через що вона була змушена присісти на хвилин 5, щоб в голові знову прояснилося. Вона прийшла в норму і пішла на кухню. Там дівчина заварила собі кави, так як зрозуміла, що вже не засне. Думки в голові були перемішані і вона не могла сконцетруватися. Після вона пішла в туалет, де вмилась холодною водою і якийсь час дивилась у зеркало, без всяких емоцій. Маша не знала скільки часу вона так вдивлялася собі в очі, але її це і не турбувала. Коли вона так завмирала дивлячись в одну точку, в неї були тільки одні думки: ''коли це все скінчиться?''. Вона питала в себе це безліч разів, а відповіді так і не дочекалася. Коли вона повернулася з глибини своїх думок, пішла одразу до шафи в коридорі, де була куртка. В куртці вона дістала цигарки, накинула кофтину і пішла на балкон. Викуривши пару цигарок дівчина відчула деяке полегшення і повернулась до квартири.
Її чекав новий день. Новий день, який нічим не відрізнявся від інших.
На годиннику було вже 6:15. Продзвенів будильник на телефоні. - ''Треба прокидатись'' подумала Марія і ліниво посміхнулася.
Дівчина прийняла душ, приготувала ще кави і вирішила викурити ще одну цигарку. ''Сьогодні повернеться сестра від батьків. Потрібно її зустріти в 8:30''.
Маша знову вийшла на балкон, вже закутана у халат. Вона сіла за столик і гортаючи стрічку інстаграма курила і запивала кавою.
- '' Знову куча сторіс людей, яким не вистачає уваги в житті. Звичайно, Іра, як завжди. 5 відео з вчорашнього дня народження. Якщо публікуєш ці сторіси, значить вечірка, або була не така цікава, якою ти її виставляє, або ти чекала реакції когось. Людина, якій реально цікаво на вечірці - не буде витрачати час на соцмережі...'' не закінчивши свою думку, Маша почула дзвінок у двері.
- ''так рано? кому воно потрібно?''
В неї в голові з'явилося вже кілька десятків розвитків події: "сестра приїхала на таксі?'' ''старий знайомий?'' ''колишній?'' - ці думки вона відкинула одразу. Дівчина вже налаштувалася на те, що це сусід знову жаліється на шум, ''який насправді в його голові''.
Вона відчинила двері, але за ними нікого не було. Марія навіть зраділа, що ще хоча б 30 хвилин, вона не буде ні з ким контактувати.
На годиннику було вже 7:30, як дівчина вийшла з дому і пішла до зупинки чекати трамвай до автовокзалу.
По дорозі до зупинки її вже атакували безліч думок, на самі різні теми. Коли вона зрозуміла, що її думки починають направлятися в неприємне для неї русло, вона одразу одягла навушники і ввімкнула музику.
Так було легше.
Приїхав її трамвай. Доїжджаючи до автовокзалу, вона подзвонила сестрі.
- де ти є? - запитала Маша
- я вже тут, зараз виходжу з автобуса - відповіла Олена
- добре, я теж вже майже на місці.
Вони зустрілися і Олена одразу передала сестрі велику торбу.
- так, тримай, це все передала мама. Там речі, які ти просила і трохи хавчика.
Олена була на 3 роки старша за Марію. Вона була простою і веселою. Працювала в бухгалтерії в одному підприємстві з продажу матеріалів для виробки меблів.
Батьки пишалися нею, так як вона була майже ідеальною. Добре закінчила школу, інститут і знайшла хорошу роботу. Завжди допомогла батькам по дому, до поки не переїхала з Марією у інше місто.
Дівчата пішли на тролейбус, який приїхав через пів години.
- в мене для тебе новина - почала Олена
- тебе обрали в президенти?
- ха-ха, звісно, але я не про це
- хм - усміхнулась Марія - про що ж?
- батьки приїдуть в понеділок.
- неочікувано
- ага, тому, краще кинь свою залежність хоча б на вихідні
- яку залежність?
- дуже смішно
- це не залежність, це просто заспокійливе
- а, ну тоді немає ніяких проблем, тобі буде дуже легко відмовитися від них
- два
- що два?
- два дня і нам потрібно зайти по електронку в магазин
- оу, починається...поділишся?
- ха
Сестри вийшли з трамваю і пішли до найближчої табачної.
- ще в аптеку - сказала Маша
- для чого?
- снодійне і заспокійливе
- о, ну хоч в ночі більш будити не будеш.
- мг
Після того, як все було куплено, дівчата пішли додому. На годиннику було вже 10:14, коли вони зайшли до квартири.
Олена прийнялась розкладати речі і продукти, а Маша одразу пішла до ноутбука.
- а свої речі ти збираєшся скласти? запитала Олена зайшовши в кімнату сестри
- я це зроблю потім - відповіла Маша
- а що такого має статися, що все на потім?
- до мене зараз має подзвонити Олег
- жах, тоді хоча б забери речі з порогу.
- окей
Олег був єдиною людиною, яка розуміла Марію майже на всі 100. Він завжди був чесний і говорив про все на пряму. Вони були дуже схожі між собою і тому розуміли одне одного з півслова.
Але була єдина проблема, яка заважала їх дружбі бути ідеальною - 540 кілометрів відстані між ними. Вони переписувались щодня, а в четвер о 11:03 і в неділю о 18:03 зізвонювалися по відеозв'язку. Так спілкувалися вони вже 2 роки, але бачилися в живу лише декілька  разів.
Прийшло повідомлення про вхідний відеодзвінок і Маша одразу підключилась
- що ти, нечисть? - одразу привіталася Марія
- Марічка, ви знову на зв'язку, вітаю Вас у світі! - відповів Олег
- ти знав, що ти єдиний хто називає мене ''Марічка"?
- ага, я єдиний, хто тебе не боїться
- а даремно
- ахах
- що там зі сном?
- так само жахливо, як і у тебе
- о, хоч хтось мене розуміє
- ага, і як твоє почуття?
- та база, деперсоналізація, головні болі, тошнота.
- оу, це жахливо, подруга
- дякую за нову для мене інформацію
- немає за що, але я все ж серйозно. Тобі треба снодійне
- я сьогодні вже купила, аби не передознути
- е, ти мені так не шуткуй, це моя ідея
- ха-ха
- окей, розказуй, що з тобою останнім часом
- то ти ж все знаєш
- я хочу почути це від тебе усно, а не через переписки
- добренько
Олег був першою і єдиною людиною, якій Маша повністю відкривалася і розповідала про все, що коїться в неї всередині. З ним вона була говіркою і активною завжди, не так як з усіма. Після часових розмов з ним вона не відчувала себе, як у чужій тарілці. Дівчина розуміла, що такої дружби в неї не буде більше ніколи.
На відміну від Маши, у Олега не було більше друзів. Але так було не завжди.
Декілька разів за їх сьогоднішню розмову він згадував, що в нього був такий самий стан, перед тим як він припинив спілкування зі всіма своїми, здавалося би, найкращими друзями. Але в його випадку вони зникали з його життя, а Маша сама віддаляється від усіх, але вона не хоче приймати цей факт і заперечувала.
Понеділок. 10:15. Через 15 хвилин батьки будуть в дівчат дома.
Батьки не знали, що Маша палить і вони з сестрою аби не розчаровувати їх, намагалися приховувати це. Тому квартира весь ранок провітрювалася для підстраховки. В Маши не було ніяких суперечок між батьками. Єдине, що їм дуже не подобалося, це те, що Маша рідко буває дома і телефонує тільки декілька разів у тиждень.
Дзвінок у двері, Олена відчинила і батьки увійшли до квартири. Дівчата взяли у них сумки і вони пройшли на кухню.
Батьки розповідали про довгі пробки на дорогах і величезні ціни. Розпитували в дівчат про роботу і як справи на особистому фронті. Вони сиділи разом на кухні вже годину. Після чого батьки сказали, що пройдуться по магазинах і зайдуть до кумів. Говорили, що повернуться вже, приблизно, в годин шість вечора. Сестри провели їх і пішли займатися своїми справами.
Приблизно через півгодини Олена прийшла на кухню, де сиділа Маша.
- коли в тебе закінчується відпустка? - запитала Олена
- дев'ятого вже виходжу
- це що за день?
- четвер.
- оце відпустка, я розумію, а мені вже завтра на роботу
- вітаю
- вельми дякую! - ледь не до підлоги вклонилася Олена і взявши чашку на столі пішла до себе.
В цей час Марія перший раз за 2 дня відвідала телеграм. Там було 578 повідомлень з спільної групи. 15 повідомлень від Лізи, 7 повідомлень з яких, були про те, щоб я вмикала сповіщення. І ще 247 з різних каналів. Маша бачила раніше ці повідомлення, коли переписувалася з Олегом, але їй було зовсім не цікаво їх читати.
В діректі інстаграма були 5 повідомлень від Софи, яка теж писала про те, щоб Марія прочитала повідомлення з спільної групи. І мемаси від Олега.
З Софією Маша познайомилася ще на дотковій в 11 класі. Вони не спілкувалися з нею так само, як з Лізою, частіше в спільній компанії, з якою постійно гуляли.
Софія була найменш цікава в спілкуванні, серед всіх в компанії, але в одночас, вона найменш дратувала. Не балакучою і не особливо цікавою  вона була іменно в компанії, якщо гуляти з нею наодинці, то все було не так погано. Якщо Софа і говорила щось, то розповідала про свого колишнього і про свого лабрадора, хоч це нікому не було цікавим. Вона переїхала в це місто майже одночасно з Машею, тому їх спілкування після випуску з шкіл не припинялося. Також Софа була дуже вразлива,чутлива і ревнива.
Маша вирішила подивитись серіал, який почала минулої ночі.
Хоч в неї і було снодійне, вчора вона його не пила.
- ''Те відчуття, коли прокидаєшся - воно жахливе. Якийсь неприємний смак у роті, болить голова, м'язи розслабленні, а коли рухаєшся, починають боліти. І поки ти прийдеш в тяму, з тебе вилучать любу інформацію. Я не знаю, можливо, так тільки зі мною, але скоріш за все ні. Я б спала вічно, це єдиний період, коли я почуваюсь добре. Коли в мене виходить заснути, мені весь час сняться сни, вони набагато цікавіші, ніж моє життя. Там виникають діалоги, яких ніколи не буде в реальному житті, але я б їх дуже хотіла почути. Ті слова, які мені говорять, ті дії, які роблять для мене. Я розумію, що це лише наслідок, того, що я прокидаюсь у коротку фазу - запам'ятовування снів. Так, і основна проблема - процес прокидання, оце жахливо. Бо по-перше, все припиняється, а по-друге, фізичні відчуття паскудні".
18:17 Дзвінок у двері, батьки вже повернулися. Олена накрила на стіл.
- ось цей пиріг, дуже смачний, нам його кума спекла, сказала щоб ми ще з вами його попробували - сказала мама Ксюша розгортаючи пакет з пирогом.
- Маша передай батькову чашку - попросила Олена, а сама наливала усім чай.
Дівчата рідко пили чай, лише з гостями. В тумбі у них лежить 2 баночки розчинної і 2 пачки заварної кави, і лише 1 маленький пакунок з чорний чаєм. Їх мамі ніколи не подобалося, що вони п'ють чорний, а не зелений чай, а тим паче, таку велику кількість кави.
- знаєте дівчата, у вас жахливий раціон. Коли ми жили усі разом, я хоч це все контролювала, а зараз... Бооо, глянути в ваш холодильник, це свідомість витратити.
- ага, ви хоч раз в тиждень суп їсте? - доповнив батько
- два рази, в столовці на роботі - відповіла Маша, після чого Олена розсміялася.
- та це не смішно дівчата, ви вже дорослі. Я вам привезла банку з борщем, щоб все з'їли, а потім мені відеозвіт скинули - наказала мама і продовжила їсти пиріг.
Сестри погодилися.
Вони так посиділи ще години зо дві, а потім батьки поїхали додому.
Як тільки вони провели їх за двері, Маша одразу полізла у карман куртки.
- та можеш ти вже почекати, поки вони в машину сядуть? - з притензією сказала Олена
- ні. Час курити, курити, курити - радісно відповіла Маша
- ага, а потім вона каже, що в неї залежності немає, мг
- у мене стрес і якщо я не прийму заспокійливе, я буду вбивати людей
- м, клас, ну суєциду, як так зрозуміла точно не буде, бо ти тільки людей вибаєш
- ха-ха, дуже смішно - сказала Марія і пішла на балкон.
18:10 П'ятниця. Маша з Софою чекають усіх на лавочці в парку.
- ти, якась пасивна останнім часом- сказала Софа
- з чого ти взяла? - запитала Маша
- ну напевно з того, що відколи ми з тобою зустрілися, а це вже 10 хвилин, ти сказала лише ''привіт'' і зо три рази ''зрозуміло''.
- оу, реально? в моїй голові в нас тобою вже був повноцінний діалог.
Підійшли Ліза та Артем.
Артем був спільним другом Лізи і Маши, вони познайомилися на зупинці, абсолютно випадково. Ліза запропонувала йому гуляти з нами разом, а Маша вже познайомила його з Софою. Якийсь час йому подобалася Софа, але потім це пройшло, ніхто так і не зрозумів чому. Софа в свою чергу була не проти відносин з ним, але в них щось не склалося. Артем найменш дратував Марію серед всіх в компанії. Він не багато говорив і вчасно давав свої коментарі. Вона вважала, що в якомусь паралельному всесвіті була б згодна з ним зустрічатися.
Через 30 хвилин до них приєдналися усі інші: Слава, Макс та Аліна. Всі твоє були однокласниками в школі та друзями. Макс познайомився з Машею на лекції в універі, вони навчаються разом в одній групі. А далі він вже її познайомим з іншими, а вона в свою чергу зі своєю компанією.
Виявилося, що у всіх було багато спільного і всі здружилися, почали тусуватися разом. Всі вони в одній компанії приблизно 3 роки.
Цілий вечір Марія думала про те, як скоріше опинитися дома, в теплі з кавою і книгою або фільмом. Всі між собою щось обговорювали, сміялися, а Маша робила вигляд, ніби вона їх слухає. В голові в неї знову були всякі дивні думки і не зовсім реалістичні сюжети, на її думку.
" ...що якщо я зараз різко вирвусь з руки Лізи і вибіжу на дорогу, де швидко рухаються десятки автівок? Цікаво, та автівка їде з такою швидкістю, яка одразу переломає мій хребет? Чи я лишусь живою? ...а після того як мене не стане, як вони будуть жити далі? Своїм звичайним життям чи в них всередині все поміняється? ...чому я про це думаю..?''
- Маш, Маша, Маша! - ледве не кричить до неї Артем
Маша повернулася до реальності і подивилась в очі Артема:
- що?
- все в нормі?
- так
- то чому не реагуєш?
- та так, задумалася
- окей, ти щось будеш?
- в сенсі?
- дівчата пішли в магазин, подзвонили спитали чи ти щось будеш
- кава, еспресо без цукру
- добре, ало, беріть еспресо без цукру і Слава просить жуйки.
Слава - найбільше дратував Машу серед усіх в компанії. Він занадто багато говорив і постійно недоречно шуткував. З юмором в нього було все не так погано, але він не вмів правильно і вчасно ''вставити свої 5 копійок''. Хоч він її і дратував, але з ним ніколи не було незручних пауз, так як говорив він незамовкаючи. Маша точно не могла зрозуміти через, що саме він їй не подобався, так як в різний період часу були різні причини. Як таких причин своєї неприязні вона не показувала, тому відносини між ними були звичайними. Спілкувалися тільки в компанії і один раз гуляли вдвох, окремо. В деяких моментах в них було щось спільне, але Маша трималась від нього на відстані, вважала його не ''своєю'' людиною. Хоча, вона майже всіх такими вважала.
- мда, ти сьогодні така активна - з насмішкою сказав Слава, а Макс усміхнувся: - ага.
- не бачу підстав для активності - різко відповіла Маша.
- ну ми, взагалі-то, гуляємо, усі спілкуємося, а ти навіть в групі останнім часом нічого не пишеш.
- а що мені писати?
- не знаю, як день пройшов, що нового. Думаю з тим, як ти часто з нами гуляєш, в тебе цього багато.
- я б з тобою подискутувала на цю тему, але не бачу сенсу, бо я з вами не гуляла тільки 2 раза, а в групі нічого не пишу, бо зайнята.
- чим таким важливим, що немає 5 хвилин на переписку?
- до мене батьки приїжджали.
- і були в тебе 6 днів?
- оу, ти рахуєш дні, як довго мене не було онлайн, дуже мило
- так, хвате сваритися, ми не для цього гуляємо - заперечив Максим.
Максим був найкращим другом для Слави. Завжди підтакував йому і бігав за ним, як собачка. Але вони були на одній хвилі. В них були спільні інтереси зі всього. В будь-якій темі одне одного розуміли. Сам Макс був не таким докучливим як Слава. Не так багато говорив і з юмором в нього було добре, тільки тоді коли сварився зі Славою. Він іноді запинався, коли говорив і це було смішно.
- а для чого ми взагалі гуляємо?
- так, реально, досить вже - зупинив Марію Артем.
- згідна з Артемом - сказала з-за спини Ліза.
Ліза була найкращою подругою Маши, вони познайомилися ще в школі. В них було мало спільного в той момент, але чомусь так склалося, що вони почали спілкуватися. Раніше вони не так часто гуляли. Їм було досить 2-3 разів у місяць, їх спілкування від цього не мінялось. А коли почали спілкуватися компанією, то бачилися набагато частіше, а переписувалися, взагалі, цілими днями. Вони добре одне одного розуміли і з роками їх дружба ставала все ближчою. Але зараз Маша, навіть з нею, рідко спілкується. Ліза завжди старалася підтримати подругу, як та її, тому зараз розуміє і приймає, те що Маша віддалилась від усіх. Вона вважає, що це тимчасово, на відмінну від Марії.
- не побийтеся тут - додала Софа.
- та геть не збиралися. Це що, схоже на суперечку? Так Маш? - звернувся до дівчини Слава
- вперше згодна з ним - відповіла Маша.
- тримай Каву - сказала Аліна і передала їй стаканчик.
Аліна була не тільки найкращою подругою Макса, а ще й сестрою колишнього Маші. Вони не особливо добре спілкувалися, коли тільки познайомилися через Макса, а коли Маша почала зустрічатися з її братом, то навіть здружилися. Відносини між Машею і братом Аліни закінчилися, а дружба дівчат ні. Вони домовились не говорити про ті тяжкі відносини. Аліна була не самою близькою подругою Маші, але вони обоє мали приблизно однаковий смак в музиці та в книгах, тому їм було про що поговорити. Також Аліна підтримала її коли та втратила свою першу роботу.
- ну куди далі? - запитала Ліза у всіх і взяла під руку Машу.
- пішли в АТБ - запропонувала Софа
- для чого? в тебе дуже багато грошей? - запитала Аліна
- тільки на дорогу додому, але не обов'язково щось купляти, просто полазимо там.
- я згоден, мені треба додому дещо купити - сказав Макс.
- окей, пішли тоді - сказала Ліза і розвернулася в сторону доріжки, яка вела прямо до АТБ, який знаходився приблизно 500 метрів звідси.
Хлопці йшли позаду і говорили про якогось реп-співака, який нещодавно помер від передозування наркотиками.
А дівчата йшли попереду. Вони говорили про фільм, який всі троє дивилися, а Маша про нього навіть поняття не мала. Тому вона їх навіть не слухала, а знову поринула у свої думки.
Дійшовши до АТБ Маша залишилася з Славою надворі і вони відійшли покурити. Зі всієї компанії цигарки курили тільки Максим і Слава з Машею. Ліза курила под, а Аліна одноразки, Софа з Артемом взагалі не курили і засуджували всіх хто це робить. Коли Маша почала палити, 1 рік тому, всі були здивовані, так як до цього, вона навіть не пробувала і говорила, що ніколи не буде. Але як то кажуть, ''ніколи не говори ніколи''.
Через 5 хвилин повернувся Макс і приєднався до Маші з Славою. А ще через 20 хвилин повернулися інші.
- народ, я вже піду додому - сказала Маша дивлячись на годинник, на якому було вже 21:07.
- ее, ні, ти і так рідко гуляєш, давай ще годинку - сказав Слава.
- вибачайте, але мені треба йти.
- мені теж - доповнив Артем
- та куди - жалісним голосом сказала Софа.
- так, ми підемо, бувайте - сказала Маша і обійняла подруг, а потім й хлопців на прощання.
Артему й Марії було в одну сторону, він жив дві зупинки від неї. Вони дочекалися потрібного трамваю, зайшли в середину і по дорозі просто говорили на нейтральні теми.
- такс, то чому ти в останній час, якась інша? Розумію, що я вже далеко не перший хто питає, але все ж таки.
- так, далеко не перший - відповіла дівчина і продовжила - не знаю, можливо, якесь вигорання чи щось, по типу цього.
- ти говорила про це з кимось?
- так, постійно говорю з одним своїм другом
- і як, допомогає?
- навіть не уявляєш на скільки.
Вони під'їхали до зупинки, де виходити Маші.
- тримайся - сказав на прощання Артем.
Маша лише кивнула.
Дівчина знову, по дорозі до дому, зайшла в магазин по цигарки і викурила дві під під'їздом.
Прийшовши додому, вона ще сиділа на балконі декілька годин, аналізуючи сьогоднішній день в голові.
Неділя, 18:00. Через 3 хвилини потрібно подзвонити до Олега. ''Вчора він декілька разів перепитував в мене чи точно я буду на відеозв'язку. Говорив, що хоче сказати щось важливе і щоб я обов'язково підключилась. Напевно хоче признатися в почуттях, хах, маячня. Скоріш за все щось про колишніх друзів, які засирають його за спиною. А якщо в нього з'явилася можливість приїхати? Ні, не може бути, окей, просто почекаю''.
Маша подзвонила до нього, але він не підключався вже 5 хвилин. Такого раніше не було. Вона йому написала чи все в нормі, він відповів, що все добре, деякі ''трабли''.
- привіт, хлопче, чому так довго? - привітала Марія
- та там деякі проблеми - відповів хлопець стривоженим голосом.
- щось сталося? - запитала дівчина
За спиною в нього було небо та вигляд, ніби він на криші. Вони там говорили тільки пару разів, коли він ходив на кришу курити, але цього разу цигарки в руці не було.
Вигляд у нього був переляканий, ніби він побачив смерть.
- так, я буду говорити, а ти слухай мене уважно
- та що сталося?! - вже з підвищенним тоном говорила дівчина
- не перебивай, а просто слухай - ледве не пошепки сказав Олег
- добре, тільки поясни.
- ми з тобою спілкуємося вже достатньо довгий час. Для мене це були прекрасні роки, кращих бути просто не могло б. Ти мені подарувала ідеальну дружбу. Ти завжди мене підтримувала і вислуховувала, прийняла мене таким, який я є.  І ти для мене стала більше ніж друг. Я нікому, як тобі не довіряю і ні кого, так сильно не люблю. Бля, як же я хочу тебе обійняти, це для мене просто мрія зараз. І до чого я веду. В загальному... Завтра, приблизно о шостій вечора, тобі прийде мій останній лист.
- що..? в сенсі...? вибач, мені дуже приємно від твоїх слів і все що ти сказав, абсолютно взаємно, але..
- тільки це мені треба було.. - перебив Олег
- що? я тебе не розумію, чому ти все це говориш?
- ''абсолютно взаємно''... я люблю тебе Марічка, бувай
- стій, що відбувається взага...
За долю секунди Олег приклав пістолет до віску і пролунав постріл, камера впала на підлогу і зв'язок був перерваний.