Гнів
Неділя, 11:03. Маша чекає вхідного дзвінка. Але через 5 хвилин вирішує дзвонити сама.
Вже 23 раз вони натискає на кнопку ''почати відеодзвінок'', але ніхто не відповідає. Вже 2 тижні вона так телефонує, пише величезні повідомлення в телеграм і інстаграм, але відповіді так і немає. І звісно, що вже не буде.
''Сього йти гуляти в 16:30, а чи хочу я по-справжньому?''
Дівчина закрила ноутбук і взяла в руки телефон. Кожен день, навіть по кілька разів, вона переглядала їх сумісні фотографії, скріншоти кумедних переписок, скріншоти з їх відеодзвінків. Читала їх переписку, коли він ще відповідав...
'' Чому ти залишив мене?''
Маша відклала телефон і пішла курити на балкон. Вона згадувала їх першу зустріч, скільки було емоцій. Коли він вийшов з автобуса, як кинулася йому в обійми, так що той не стояв на ногах, і вони валялися на землі сміючись до сліз.
На очах знову виступили сльози. Маша так і не прочитала листа, який він їй залишив. Вона просто не може це зробити, скільки не намагалася.
Вона не могла зрозуміти, як це могло статися. Ще за декілька днів до його смерті, вони спілкувалися, як ні в чому не бувало. А тут, його вже немає.
Вечір, 16:37. Маша, Артем та Ліза вже чикають інших біля зупинки.
- треба було виходити на 20 хвилин пізніше, тоді б прийшли вчасно, бо так ще стояти і чекати їх пів години. - сказала Ліза
- повністю згоден - погодився Артем
- та годі вам, зате цих 30 хвилин будуть найспокійнішими за весь вечір - зауважила Маша
- і то правда - підтвердила Ліза - але всеодно ми не вчимося на своїх помилках, жах.
Підійшли всі інші та привіталися.
Вони запропонували піти в якесь кафе або паб. Та всі пішли В паб ''Горизонт''.
- Маша, ти будеш щось пити? - запитав Слава
- ні, дякую - відповіла дівчина - принеси краще еспресо без цукру.
- а, ти ж не п'єш - згадав хлопець
- хто ще щось буде?
- мені теж еспресо, два цукру - сказав Артем.
- ми в паб прийшли каву пити? - зауважив Максим
- напевно - сказала Ліза
Ліза взяла пару шотів і маргариту разом з Аліною.
Максим і Слава пива, а Софа безалкогольне мохіто.
Маша достатньо часто пила в барах з Лізою, Аліною та хлопцями, до того, як взнала про трагедію Олега. Після того вона не пила взагалі, вже півтора року.
- ти ніколи не розповідала, чому саме кинула пити - звернувся до Маші Максим.
- перестало приносити задоволення
- і все? я думав, що там щось глибше
- ну, все набагато простіше, ніж ти думаєш
''Ага, простіше, він навіть не уявляє, на скільки все складніше''
Вони сиділи так вже годину: говорили, сміялися, згадували минулі роки. Маша, навіть, брала участь у обговореннях. Вона хотіла максимально заповнити думки, будь-чим, але не своєю основною проблемою.
- чому ти постійно дивишся на годинник? - запитала Ліза
- годинник? ні, я просто...та не важливо - неохоче відповіла Марія
- чекаєш чийогось дзвінка чи повідомлення?
- можна й так сказати.
- а кого, Дениса? хах - з хитрою усмішкою запитала подруга.
- не дай Боже...
Ліза розсміялася і переказала їх розмову Софі, яка теж глянула на Машу і почала сміятися.
А Маша знову згадала обличчя Олега. Таке відчуття, що воно було в далечені в її пам'яті. І все далі віддалялося. Усмішка спала з її обличчя.
Денис - хлопець, з універа, якому подобалася Маша, але вона не відповідає взаємністю. Вони не спілкуються вже декілька місяців, але Ліза про це не знала.
Останні півроку, Машу взагалі не цікавлять відносини і вона не особливо прагнула до знайомств з новими хлопцями, включаючи Дениса. Він достатньо симпатичний, високий та добрий. Але він ні чим не чіпляв дівчину, тому, навіть дружба з ним її не цікавила. В них були абсолютно різні інтереси та погляди на світ.
- можу вже підемо прогуляємося? - запропонувала Софа
- ні, там холодно і темно - сказав Слава, який випив вже літру пива, точно.
- то одягнеш куртку - сказала дівчина і звернулася до всіх - то що, пішли?
- ні, він правий, давайте ще годинку тут посидимо - підтримала Славу Ліза.
- добре, я в туалет - повідомив Слава і вийшов
- ага, вже п'ятий раз. Меньше пити треба! - крикнула наздогін Аліна
Перед тим всі зібралися йти, Макс і Слава замовили ще по 2 шоти і було зрозуміло, що вони вже не зовсім тверезі.
- так, пропоную провести пішки додому Машу - сказав Макс
- чувак, ти смієшся, тут 3 кілометри - зауважила Ліза
- а мені,Софі і вам з Славою, до речі теж, взагалі в іншу сторону - доповнила Аліна
- нічого страшного, з вами тут прощаємося, а інших проводимо - сказав Слава
- ні, ну круто, добре Софа пішли, пофіг на них - сказала Аліна, взяла під руку Софу і вони пішли до зупинки
- потім вибачитися будете - сказала Ліза
- та за що? ми ж нічого не зробили - зауважив Слава
- все ясно з вами, ну пішли вже - взяла Ліза під руку Машу і розвернулася.
Хлопці йшли позаду і розмовляли між собою і тільки пару разів приєднувалися до розмови дівчат. А Маша з Лізою говорили про того Дениса, після чого Ліза перевела тему:
- можливо інші не помічають, але я не сліпа - почала Ліза
- ти про що? - запитала Маша
- ти хоч і стала більш активною, але твій сміх не щирий, а очі дуже засмучені. Що сталося?
- нічого, тобі напевно щось здається
- я не тупа і не сліпа, тому не розказуй мене тут, ''здається'', хм.
- я не кажу, що ти тупа, просто нічого важливого або того, що тобі треба знати
- в сенсі, що мені треба знати? ти не довіряєш мені?
- що? ні, я довіряю, просто не в тому сенсі. Короче, давай змінимо тему.
- добре, не буду тобі набридати, просто, хочу сказати, що тобі краще виговоритися
- я сама знаю, що для мене краще.
- я розумію, не кіпішуй
- я не... добре... вибач, але давай реально змінимо тему.
Після того, як вони вже пройшли декілька зупинок, хлопці приєдналися до дівчат і вже разом обговорювали одну тему.
- я вкраду на пару Машку, нам треба дещо обсудити - сказав Слава вирвавши Машу з руки Лізи і відвів трохи вперед.
- оу, і що це нам треба обсудити? - запитала дівчина
- та так, просто побалакати, а ти що проти?
- ні, але я думаю ти ''просто побалакати'' міг і в їх присутності
- так, ти права, мені треба в тебе дещо запитати
- то що ж?
- ну в мене з хлопцями виникло парі. Скажи у тебе є хлопець, відносини?
Дівчина розсміялася: - ні, немає
- о, чудно, я програв
- дурень
- дякую, ну все, я тебе повертаю.
Вони повернулися до інших і Ліза знову взяла подругу під руку:
- ну що, він зізнався тобі у палкому коханні? - звернулася Ліза до Марії
- я взагалі-то все чую - сказав Слава
- це нічого не міняє - відповіла дівчина
- ні, просто програв парі у хлопців
- яким чином?
- в них було парі: чи є у мене відносини. Я відповіла, що немає і він сказав, що програв
- ахах, ти реально така наївна?
- ти про що?
Насправді Маша прекрасно розуміла, про що говорить подруга. Вона помітила, останнім часом, увагу до своєї персони зі сторони Слави. І те як він на неї дивиться. Почав робити, як би ''жартівливі'' компліменти. І те, що він запитав в неї про відносини, була ніяке не парі. Та можна чекати, в найближчий час, зізнання у ''палкому кохані'' .
Вони вже доходили до під'їзду Маші. Макс позвав Артема та Лізу зайти в магазин разом з ним, а Слава та Маша залишилися наодинці.
''так швидко?'' - подумала про себе Маша.
- короче, хочу тобі сказати, що....небо сьогодні гарне - почав Слава
- ага, хмари, топчик - сказала Маша
- а ну, не важливо, люблю хмари
- Машка, як ти ставишся до Артема?
Несподіване запитання трохи шокувало дівчину і тривала невелика пауза після його питання.
- в сенсі? що означає, як відношуся? - з здивованим лицем запитала Маша
- ну просто, як відносишся
- ну нормально, а що?
- та нічого просто питаю
Дівчина подивилась на нього примруженими очима.
Всі інші вишли з магазину і Максим кивнув головою до Слави, але хлопець не відповів. По виразу обличчя Макса було видно, що той все зрозумів.
Маша попрощалася зі всіма і зайшла до під'їзду.
Вона помітила, що відколи вони вийшли з пабу, вона майже не думала про Олега і ні разу не відійшла покурити. І тоді вона щось для себе зрозуміла.
Зайшовши до квартири на телефон прийшло повідомлення від банку. Прийшла заробітня плата. Дівчина усміхнулася, зробила скріншот і відправила Лізі з текстом ''завтра ввечері вільна?''.
Нарахування заробітної плати, для неї стало знаком. Дівчині вже було байдуже на обіцянку, яку вона давала Олегу. Вона зрозуміла, що це іменно те,
що потрібно для того, щоб забутися.
Понеділок. 18:34. Ліза і Маша сидять біля барної стійки.
- ти впевнена? Ти вже півтора року не п'єш - запитала Ліза в подруги
- впевненішою не була - відповіла дівчина.
Коктейль за коктейлем, стопка за стопкою, пляшка за пляшкою. Минуло дві години від коли вони в клубі. А Маша вже майже не стоїть на ногах, але танцювати в неї виходить прекрасно. А Ліза уже з якимось гарним парубком цокається черговою стопкою.
Голосна музика, світлодіоди, велика кількість людей навколо, все що було зараз в голові. І більше нічого Маша знати не хоче. Вона вже не думає, про те що, порушила обіцянку. Її вже нічого не турбувало. Цю пустоту всередині вона можливо тільки залити алкоголем.
В моменті вона побачила знайомі лиця на вході у клуб, це були Слава і Максим. Вона здивовано глянула на них і підійшла до подруги:
- прикинь, там ті два дурня
- хто? а, це я їх позвала - відповіла Ліза
- а, ясно
- що? - перепитала Ліза, через голосну музику було майже нічого не чути
- кажу, ясно!
- а, ага
- бе
- що?
- нічого, ахах
Хлопці підійшли до дівчат привіталися і замовили собі випити.
- та ви бухі. Ахахах, особливо ти - звернувся Макс до Маші
- тобі показалось - відповіла дівчина, по її голосу було зрозуміло, що хлопець правий
- що з нею? - запитав в Лізи Слава
- та хз, написала мені: '' пішли бухати'', а я що - я завжди не проти.
- дивно
- нічого дивного, ти бачив її останнім часом, я взагалі не розумію, як вона так довго трималася.
- я зрозумів
- шо?
- в рот зашло, я пішов
- га?
- та нічого, ахах.
Маша говорила з Максом. Розповідала йому, що завтра на роботу і вона не уявляє, як завтра там вистоїть.
До них підійшов Слава:
- пішли танцювати - звернувся він до Маші
- куди? - перепитала дівчина
- танцювати
- а, ну пішли
Вони рухалися під швидку музику приблизно хвилин 20. А потім ввімкнули повільну і вони вже танцювали в обіймах.
- можливо я ще на стільки п'яний, але я б хотів тобі дещо сказати... - не встиг Слава договорити, як Маша підтягнула його до себе та поцілувала в губи.
Вівторок. 7:30. Пролунав черговий будильник, а реакції Маші так і не було. В кімнату зайшла Олена і почала будити сестру.
- прокидайся ти роботу запізнилася
- що? ні, в мене немає сього... - не договорила дівчина і різко вискочила з ліжка дівчина - чому ти мене раніше не збудила?
- ще мене звинувачуєш? Ти повернулася в 4 ранку. Я думала, що ти вже нікуди не підеш. А коли почула п'ятий будильник, то вирішила, що щось не те вже.
- добре, вибач, дякую що розбудила.
Маша швидко побігла у ванну, змила макіяж, переодягнулася і побігла на зупинку.
До роботи залишалися 30 хвилин. Голова страшенно боліла і вона вже сидячи в трамваї приходила до тями. Дівчина в моменті зрозуміла, що майже нічого не пам'ятає з вчорашнього вечора. Але добре знає, що до них, в якийсь момент тусовки приєдналися Слава та Максим. Маша швидко подзвонила до подруги, але та не брала слухавки.
''Ну зрозуміло, після вчорашнього, на що я могла розраховувати''.
Будучи вже на роботі дівчина почала перевіряти соцмережі.
Маша працювала на касі в одному магазинчику одну зупинку від дому. Заробітна плата була не погана, як для касири. Вона працювала тимчасово, поки канікули в універі.
В телеграмі вона побачила 2 повідомлення від Лізи і 20 від Олени. Олена запитувала коли вона буде дома і чому так довго її немає. А зайшовши в чат з Лізою, в Маші відвисла щелепа. Перше повідомлення, це було відео, яке начебто починалося безвинно, а потім камера з обличчя подруги переводиться на Машу і Славу, які стояли і цілувалися. Маша цього взагалі не пам'ятала і вона зрозуміла, що будуть наслідки, які її взагалі не влаштовують. Вона намагалася додзвонитися подрузі. Але та відписалася лише через пару годин. Маша домовилася зустрітися з нею в кав'ярні біля магазину, на обідній перерві і поговорити.
- бля, це жах... - почала Марія
- згодна, мене переповнюють емоції - абсолютно без емоцій сказала подруга, а потім засміялася
- це не смішно, Ліза, я не знаю що тепер з цим робити і я нічого не пам'ятаю, діло в тому ж.
- та не переживай, він напевно теж цього не пам'ятає - заспокоїла подруга
- ага, звісно.
- так, він тобі щось писав?
- ні
Одразу після відповіді на телефон Маші прийшло повідомлення.
- ніі
- ахах, як по сценарію
- відміна, це з телеграм групи
- а, ну вітаю, але якщо він раптом пам'ятає, то він тебе знайде.
- цього я і боюся. Він мені взагалі не подобається як хлопець, я взагалі зараз не шукаю відносин.
- та що проблема? Скажеш, що тобі подобається інший, або правду, що ти не шукаєш відносин. Або, що ти лезбі, ахахах.
- останнє прям топ, так і скажу
- реально?
- ні, ти взагалі дурненька?
- ні, ну всяке буває
Дівчата посиділи до закінчення обідньої перерви і розійшлися.
До кінця робочого дня Маша тільки й думала, що про ці всі події. На диво останні дві доби, думок про її нещодавню трагедію, взагалі не було, вся голова була зайнята другим.
17:00 - робочий день закінчився і Маша пішла до зупинки. Поки чекала потрібного трамваю, вона курила і передивлялася відео з вчорашньої вечірки. Як раптом їй прийшло повідомлення від Слави. Там було, про те, що він вибачається за вчорашній вчинок і хоче поговорити. Також, те що він вже чекає під під'їздом її дому.
''а ну звісно ж...''
Вже біля її під'їзду вони привіталися і Маша запросила я його до себе. Вони зайшли в квартиру і пройшли на кухню.
- я хочу ще раз вибачитися за вчорашній вечір і сказати, що так , ти мені подобаєшся але я дуже поспішив - почав Слава
- зачекай, по-перше, досить вибачатися. А по-друге, це мені потрібно вибачитися, так як мій вчинок був не доречний. Я дала тобі надію, при тому що між нічого не може бути - пояснила Маша
Тривала пауза, приблизно, дві хвилини і вони просто мовчки дивилися одне одному в очі.
- можна взнати чому?
- мені подобається інший - різко відповіла дівчина
Погляд Слави був дуже засмучений. Він виглядав, ніби втратив будь-яку надію.
- тоді я краще піду.
Він встав зі столу і пішов до виходу, а Маша просто мовчала. Їй було дуже соромно брехати другу, брехати людині, яка в неї закохана.
Слава просто вийшов за двері квартири, на прощання, лише ще раз подивився Маші у очі.
В квартирі була цілковита тиша. В голові в Маши було безліч різних думок, а потім вони різко всі зникли.
Спочатку їй було трохи соромно, через брехню, а після того як він вийшов з квартири, вона більше нічого не відчувала. Вона зрозуміла, що саме зараз їй стало всеодно на цю ситуацію. Вона більше нічого не відчувала, думаючи про це.
Після вона пішла покурила і почала домовлятися з Лізою про нову гулянку:
''М: -ти не хочеш повторити?
Л: - хочу, говори дату і час
М: - п'ятниця, 18:00
Л: - добре ''
Продовж місяця Маша ходила на подібні вечірки і випивала, стільки скільки в неї могло влитися. Вона не хотіла зупинятися, так як це єдине, що глушило голос в голові і всі почуття всередині.
Субота. 14:07. День після чергової тусовки. Прокинувшись вона пішла одразу на кухню по воду, так як був сильний сушняк через кількість випитого вчора. Вона перевірила повідомлення в телеграмі. І побачила, що Ліза пише, що потрібно зустрітися і поговорити, та Маша запросила її до себе.
- ну і як там той високий симпатичний хлопець, який весь вечір був поруч? - запитала Маша у подруги
- а, написує весь ранок
- ахах
- я бачу тобі взагалі фігово - помітила Ліза
- ага - сказала Маша запиваючи таблеткою від головного болю.
- короче, чому ж я пришла - почала Ліза - потрібно закінчувати цей алкомарафон
- ахах, ти ж смієшся так?
- ні, я серьйозно, мені набридло прокидатися кожного разу від сушняка, а потім сидіти згадувати, що я вживала на тих тусовках
- стоп, ти реально серйозно?
- а виглядає, ніби я шуткую?
- не особливо
- отож бо воно
- окей
- що? так просто?
- ні, ти можеш більше не ходити
- а ти?
- я не казала, що лишу
- та подивися на себе, ти так скоро п'яничкою станеш
- ой, хто би говорив
- я ходжу набагато рідше і вже кидаю
- я тебе вітаю, а я ні, це єдиний спосіб...., короче я після завтра йду з Дашкою знов.
- тобі до психолога потрібно, а не напиватися кожен раз до втрати свідомості - крикнула Ліза, вийшла з кухні і почала збиратися аби піти.
- до психолога? ти хоч знаєш, про що кажеш?
- так, до психолога, ти вибираєш не ті методи, щоб заглушити біль
- немає ніякої болі, мені просто подобається тусуватися
- я говорила з твоєю сестрою, я все знаю, і тільки через це з тобою ходила
- щ...що?
- я думала, це буде тимчасово, але все затягнулося, тобі потрібно повернутися на землю
- та пішла ти! - крикнула Маша і гупнула дверима.
До Маши знову повернулися ті почуття, які вона придушувала на протязі всього часу, від коли Олега не стало.
Ні Ліза, ні всі з ким спілкувалася Маша, крім Олени не знали про існування Олега, тому ніхто нічого не знав такий довгий час. Вона надіялась, що і надалі ніхто не буде знати, тому і робила вигляд ніби нічого не сталося.
Зараз ті жахливі почуття повернулися до Маши вдвічі сильнішими.
Захлинаючись вона плакала, напевно дві години. Після чого їй стало на стільки боляче, що вона ледве не кричала. Дівчина піднялася з підлоги і швидко підійшла до дзеркала:
- це ти у всьому винна! - з криком Маша вдарила кулаком по дзеркалу і те тріснуло. А з руки пустилася червона кров і почала капати на підлогу. Потім дівчина дістала із конверту лист, який їй залишив Олег і вже була готова порвати, як раптом в кімнату зайшла Олена...
Вже 23 раз вони натискає на кнопку ''почати відеодзвінок'', але ніхто не відповідає. Вже 2 тижні вона так телефонує, пише величезні повідомлення в телеграм і інстаграм, але відповіді так і немає. І звісно, що вже не буде.
''Сього йти гуляти в 16:30, а чи хочу я по-справжньому?''
Дівчина закрила ноутбук і взяла в руки телефон. Кожен день, навіть по кілька разів, вона переглядала їх сумісні фотографії, скріншоти кумедних переписок, скріншоти з їх відеодзвінків. Читала їх переписку, коли він ще відповідав...
'' Чому ти залишив мене?''
Маша відклала телефон і пішла курити на балкон. Вона згадувала їх першу зустріч, скільки було емоцій. Коли він вийшов з автобуса, як кинулася йому в обійми, так що той не стояв на ногах, і вони валялися на землі сміючись до сліз.
На очах знову виступили сльози. Маша так і не прочитала листа, який він їй залишив. Вона просто не може це зробити, скільки не намагалася.
Вона не могла зрозуміти, як це могло статися. Ще за декілька днів до його смерті, вони спілкувалися, як ні в чому не бувало. А тут, його вже немає.
Вечір, 16:37. Маша, Артем та Ліза вже чикають інших біля зупинки.
- треба було виходити на 20 хвилин пізніше, тоді б прийшли вчасно, бо так ще стояти і чекати їх пів години. - сказала Ліза
- повністю згоден - погодився Артем
- та годі вам, зате цих 30 хвилин будуть найспокійнішими за весь вечір - зауважила Маша
- і то правда - підтвердила Ліза - але всеодно ми не вчимося на своїх помилках, жах.
Підійшли всі інші та привіталися.
Вони запропонували піти в якесь кафе або паб. Та всі пішли В паб ''Горизонт''.
- Маша, ти будеш щось пити? - запитав Слава
- ні, дякую - відповіла дівчина - принеси краще еспресо без цукру.
- а, ти ж не п'єш - згадав хлопець
- хто ще щось буде?
- мені теж еспресо, два цукру - сказав Артем.
- ми в паб прийшли каву пити? - зауважив Максим
- напевно - сказала Ліза
Ліза взяла пару шотів і маргариту разом з Аліною.
Максим і Слава пива, а Софа безалкогольне мохіто.
Маша достатньо часто пила в барах з Лізою, Аліною та хлопцями, до того, як взнала про трагедію Олега. Після того вона не пила взагалі, вже півтора року.
- ти ніколи не розповідала, чому саме кинула пити - звернувся до Маші Максим.
- перестало приносити задоволення
- і все? я думав, що там щось глибше
- ну, все набагато простіше, ніж ти думаєш
''Ага, простіше, він навіть не уявляє, на скільки все складніше''
Вони сиділи так вже годину: говорили, сміялися, згадували минулі роки. Маша, навіть, брала участь у обговореннях. Вона хотіла максимально заповнити думки, будь-чим, але не своєю основною проблемою.
- чому ти постійно дивишся на годинник? - запитала Ліза
- годинник? ні, я просто...та не важливо - неохоче відповіла Марія
- чекаєш чийогось дзвінка чи повідомлення?
- можна й так сказати.
- а кого, Дениса? хах - з хитрою усмішкою запитала подруга.
- не дай Боже...
Ліза розсміялася і переказала їх розмову Софі, яка теж глянула на Машу і почала сміятися.
А Маша знову згадала обличчя Олега. Таке відчуття, що воно було в далечені в її пам'яті. І все далі віддалялося. Усмішка спала з її обличчя.
Денис - хлопець, з універа, якому подобалася Маша, але вона не відповідає взаємністю. Вони не спілкуються вже декілька місяців, але Ліза про це не знала.
Останні півроку, Машу взагалі не цікавлять відносини і вона не особливо прагнула до знайомств з новими хлопцями, включаючи Дениса. Він достатньо симпатичний, високий та добрий. Але він ні чим не чіпляв дівчину, тому, навіть дружба з ним її не цікавила. В них були абсолютно різні інтереси та погляди на світ.
- можу вже підемо прогуляємося? - запропонувала Софа
- ні, там холодно і темно - сказав Слава, який випив вже літру пива, точно.
- то одягнеш куртку - сказала дівчина і звернулася до всіх - то що, пішли?
- ні, він правий, давайте ще годинку тут посидимо - підтримала Славу Ліза.
- добре, я в туалет - повідомив Слава і вийшов
- ага, вже п'ятий раз. Меньше пити треба! - крикнула наздогін Аліна
Перед тим всі зібралися йти, Макс і Слава замовили ще по 2 шоти і було зрозуміло, що вони вже не зовсім тверезі.
- так, пропоную провести пішки додому Машу - сказав Макс
- чувак, ти смієшся, тут 3 кілометри - зауважила Ліза
- а мені,Софі і вам з Славою, до речі теж, взагалі в іншу сторону - доповнила Аліна
- нічого страшного, з вами тут прощаємося, а інших проводимо - сказав Слава
- ні, ну круто, добре Софа пішли, пофіг на них - сказала Аліна, взяла під руку Софу і вони пішли до зупинки
- потім вибачитися будете - сказала Ліза
- та за що? ми ж нічого не зробили - зауважив Слава
- все ясно з вами, ну пішли вже - взяла Ліза під руку Машу і розвернулася.
Хлопці йшли позаду і розмовляли між собою і тільки пару разів приєднувалися до розмови дівчат. А Маша з Лізою говорили про того Дениса, після чого Ліза перевела тему:
- можливо інші не помічають, але я не сліпа - почала Ліза
- ти про що? - запитала Маша
- ти хоч і стала більш активною, але твій сміх не щирий, а очі дуже засмучені. Що сталося?
- нічого, тобі напевно щось здається
- я не тупа і не сліпа, тому не розказуй мене тут, ''здається'', хм.
- я не кажу, що ти тупа, просто нічого важливого або того, що тобі треба знати
- в сенсі, що мені треба знати? ти не довіряєш мені?
- що? ні, я довіряю, просто не в тому сенсі. Короче, давай змінимо тему.
- добре, не буду тобі набридати, просто, хочу сказати, що тобі краще виговоритися
- я сама знаю, що для мене краще.
- я розумію, не кіпішуй
- я не... добре... вибач, але давай реально змінимо тему.
Після того, як вони вже пройшли декілька зупинок, хлопці приєдналися до дівчат і вже разом обговорювали одну тему.
- я вкраду на пару Машку, нам треба дещо обсудити - сказав Слава вирвавши Машу з руки Лізи і відвів трохи вперед.
- оу, і що це нам треба обсудити? - запитала дівчина
- та так, просто побалакати, а ти що проти?
- ні, але я думаю ти ''просто побалакати'' міг і в їх присутності
- так, ти права, мені треба в тебе дещо запитати
- то що ж?
- ну в мене з хлопцями виникло парі. Скажи у тебе є хлопець, відносини?
Дівчина розсміялася: - ні, немає
- о, чудно, я програв
- дурень
- дякую, ну все, я тебе повертаю.
Вони повернулися до інших і Ліза знову взяла подругу під руку:
- ну що, він зізнався тобі у палкому коханні? - звернулася Ліза до Марії
- я взагалі-то все чую - сказав Слава
- це нічого не міняє - відповіла дівчина
- ні, просто програв парі у хлопців
- яким чином?
- в них було парі: чи є у мене відносини. Я відповіла, що немає і він сказав, що програв
- ахах, ти реально така наївна?
- ти про що?
Насправді Маша прекрасно розуміла, про що говорить подруга. Вона помітила, останнім часом, увагу до своєї персони зі сторони Слави. І те як він на неї дивиться. Почав робити, як би ''жартівливі'' компліменти. І те, що він запитав в неї про відносини, була ніяке не парі. Та можна чекати, в найближчий час, зізнання у ''палкому кохані'' .
Вони вже доходили до під'їзду Маші. Макс позвав Артема та Лізу зайти в магазин разом з ним, а Слава та Маша залишилися наодинці.
''так швидко?'' - подумала про себе Маша.
- короче, хочу тобі сказати, що....небо сьогодні гарне - почав Слава
- ага, хмари, топчик - сказала Маша
- а ну, не важливо, люблю хмари
- Машка, як ти ставишся до Артема?
Несподіване запитання трохи шокувало дівчину і тривала невелика пауза після його питання.
- в сенсі? що означає, як відношуся? - з здивованим лицем запитала Маша
- ну просто, як відносишся
- ну нормально, а що?
- та нічого просто питаю
Дівчина подивилась на нього примруженими очима.
Всі інші вишли з магазину і Максим кивнув головою до Слави, але хлопець не відповів. По виразу обличчя Макса було видно, що той все зрозумів.
Маша попрощалася зі всіма і зайшла до під'їзду.
Вона помітила, що відколи вони вийшли з пабу, вона майже не думала про Олега і ні разу не відійшла покурити. І тоді вона щось для себе зрозуміла.
Зайшовши до квартири на телефон прийшло повідомлення від банку. Прийшла заробітня плата. Дівчина усміхнулася, зробила скріншот і відправила Лізі з текстом ''завтра ввечері вільна?''.
Нарахування заробітної плати, для неї стало знаком. Дівчині вже було байдуже на обіцянку, яку вона давала Олегу. Вона зрозуміла, що це іменно те,
що потрібно для того, щоб забутися.
Понеділок. 18:34. Ліза і Маша сидять біля барної стійки.
- ти впевнена? Ти вже півтора року не п'єш - запитала Ліза в подруги
- впевненішою не була - відповіла дівчина.
Коктейль за коктейлем, стопка за стопкою, пляшка за пляшкою. Минуло дві години від коли вони в клубі. А Маша вже майже не стоїть на ногах, але танцювати в неї виходить прекрасно. А Ліза уже з якимось гарним парубком цокається черговою стопкою.
Голосна музика, світлодіоди, велика кількість людей навколо, все що було зараз в голові. І більше нічого Маша знати не хоче. Вона вже не думає, про те що, порушила обіцянку. Її вже нічого не турбувало. Цю пустоту всередині вона можливо тільки залити алкоголем.
В моменті вона побачила знайомі лиця на вході у клуб, це були Слава і Максим. Вона здивовано глянула на них і підійшла до подруги:
- прикинь, там ті два дурня
- хто? а, це я їх позвала - відповіла Ліза
- а, ясно
- що? - перепитала Ліза, через голосну музику було майже нічого не чути
- кажу, ясно!
- а, ага
- бе
- що?
- нічого, ахах
Хлопці підійшли до дівчат привіталися і замовили собі випити.
- та ви бухі. Ахахах, особливо ти - звернувся Макс до Маші
- тобі показалось - відповіла дівчина, по її голосу було зрозуміло, що хлопець правий
- що з нею? - запитав в Лізи Слава
- та хз, написала мені: '' пішли бухати'', а я що - я завжди не проти.
- дивно
- нічого дивного, ти бачив її останнім часом, я взагалі не розумію, як вона так довго трималася.
- я зрозумів
- шо?
- в рот зашло, я пішов
- га?
- та нічого, ахах.
Маша говорила з Максом. Розповідала йому, що завтра на роботу і вона не уявляє, як завтра там вистоїть.
До них підійшов Слава:
- пішли танцювати - звернувся він до Маші
- куди? - перепитала дівчина
- танцювати
- а, ну пішли
Вони рухалися під швидку музику приблизно хвилин 20. А потім ввімкнули повільну і вони вже танцювали в обіймах.
- можливо я ще на стільки п'яний, але я б хотів тобі дещо сказати... - не встиг Слава договорити, як Маша підтягнула його до себе та поцілувала в губи.
Вівторок. 7:30. Пролунав черговий будильник, а реакції Маші так і не було. В кімнату зайшла Олена і почала будити сестру.
- прокидайся ти роботу запізнилася
- що? ні, в мене немає сього... - не договорила дівчина і різко вискочила з ліжка дівчина - чому ти мене раніше не збудила?
- ще мене звинувачуєш? Ти повернулася в 4 ранку. Я думала, що ти вже нікуди не підеш. А коли почула п'ятий будильник, то вирішила, що щось не те вже.
- добре, вибач, дякую що розбудила.
Маша швидко побігла у ванну, змила макіяж, переодягнулася і побігла на зупинку.
До роботи залишалися 30 хвилин. Голова страшенно боліла і вона вже сидячи в трамваї приходила до тями. Дівчина в моменті зрозуміла, що майже нічого не пам'ятає з вчорашнього вечора. Але добре знає, що до них, в якийсь момент тусовки приєдналися Слава та Максим. Маша швидко подзвонила до подруги, але та не брала слухавки.
''Ну зрозуміло, після вчорашнього, на що я могла розраховувати''.
Будучи вже на роботі дівчина почала перевіряти соцмережі.
Маша працювала на касі в одному магазинчику одну зупинку від дому. Заробітна плата була не погана, як для касири. Вона працювала тимчасово, поки канікули в універі.
В телеграмі вона побачила 2 повідомлення від Лізи і 20 від Олени. Олена запитувала коли вона буде дома і чому так довго її немає. А зайшовши в чат з Лізою, в Маші відвисла щелепа. Перше повідомлення, це було відео, яке начебто починалося безвинно, а потім камера з обличчя подруги переводиться на Машу і Славу, які стояли і цілувалися. Маша цього взагалі не пам'ятала і вона зрозуміла, що будуть наслідки, які її взагалі не влаштовують. Вона намагалася додзвонитися подрузі. Але та відписалася лише через пару годин. Маша домовилася зустрітися з нею в кав'ярні біля магазину, на обідній перерві і поговорити.
- бля, це жах... - почала Марія
- згодна, мене переповнюють емоції - абсолютно без емоцій сказала подруга, а потім засміялася
- це не смішно, Ліза, я не знаю що тепер з цим робити і я нічого не пам'ятаю, діло в тому ж.
- та не переживай, він напевно теж цього не пам'ятає - заспокоїла подруга
- ага, звісно.
- так, він тобі щось писав?
- ні
Одразу після відповіді на телефон Маші прийшло повідомлення.
- ніі
- ахах, як по сценарію
- відміна, це з телеграм групи
- а, ну вітаю, але якщо він раптом пам'ятає, то він тебе знайде.
- цього я і боюся. Він мені взагалі не подобається як хлопець, я взагалі зараз не шукаю відносин.
- та що проблема? Скажеш, що тобі подобається інший, або правду, що ти не шукаєш відносин. Або, що ти лезбі, ахахах.
- останнє прям топ, так і скажу
- реально?
- ні, ти взагалі дурненька?
- ні, ну всяке буває
Дівчата посиділи до закінчення обідньої перерви і розійшлися.
До кінця робочого дня Маша тільки й думала, що про ці всі події. На диво останні дві доби, думок про її нещодавню трагедію, взагалі не було, вся голова була зайнята другим.
17:00 - робочий день закінчився і Маша пішла до зупинки. Поки чекала потрібного трамваю, вона курила і передивлялася відео з вчорашньої вечірки. Як раптом їй прийшло повідомлення від Слави. Там було, про те, що він вибачається за вчорашній вчинок і хоче поговорити. Також, те що він вже чекає під під'їздом її дому.
''а ну звісно ж...''
Вже біля її під'їзду вони привіталися і Маша запросила я його до себе. Вони зайшли в квартиру і пройшли на кухню.
- я хочу ще раз вибачитися за вчорашній вечір і сказати, що так , ти мені подобаєшся але я дуже поспішив - почав Слава
- зачекай, по-перше, досить вибачатися. А по-друге, це мені потрібно вибачитися, так як мій вчинок був не доречний. Я дала тобі надію, при тому що між нічого не може бути - пояснила Маша
Тривала пауза, приблизно, дві хвилини і вони просто мовчки дивилися одне одному в очі.
- можна взнати чому?
- мені подобається інший - різко відповіла дівчина
Погляд Слави був дуже засмучений. Він виглядав, ніби втратив будь-яку надію.
- тоді я краще піду.
Він встав зі столу і пішов до виходу, а Маша просто мовчала. Їй було дуже соромно брехати другу, брехати людині, яка в неї закохана.
Слава просто вийшов за двері квартири, на прощання, лише ще раз подивився Маші у очі.
В квартирі була цілковита тиша. В голові в Маши було безліч різних думок, а потім вони різко всі зникли.
Спочатку їй було трохи соромно, через брехню, а після того як він вийшов з квартири, вона більше нічого не відчувала. Вона зрозуміла, що саме зараз їй стало всеодно на цю ситуацію. Вона більше нічого не відчувала, думаючи про це.
Після вона пішла покурила і почала домовлятися з Лізою про нову гулянку:
''М: -ти не хочеш повторити?
Л: - хочу, говори дату і час
М: - п'ятниця, 18:00
Л: - добре ''
Продовж місяця Маша ходила на подібні вечірки і випивала, стільки скільки в неї могло влитися. Вона не хотіла зупинятися, так як це єдине, що глушило голос в голові і всі почуття всередині.
Субота. 14:07. День після чергової тусовки. Прокинувшись вона пішла одразу на кухню по воду, так як був сильний сушняк через кількість випитого вчора. Вона перевірила повідомлення в телеграмі. І побачила, що Ліза пише, що потрібно зустрітися і поговорити, та Маша запросила її до себе.
- ну і як там той високий симпатичний хлопець, який весь вечір був поруч? - запитала Маша у подруги
- а, написує весь ранок
- ахах
- я бачу тобі взагалі фігово - помітила Ліза
- ага - сказала Маша запиваючи таблеткою від головного болю.
- короче, чому ж я пришла - почала Ліза - потрібно закінчувати цей алкомарафон
- ахах, ти ж смієшся так?
- ні, я серьйозно, мені набридло прокидатися кожного разу від сушняка, а потім сидіти згадувати, що я вживала на тих тусовках
- стоп, ти реально серйозно?
- а виглядає, ніби я шуткую?
- не особливо
- отож бо воно
- окей
- що? так просто?
- ні, ти можеш більше не ходити
- а ти?
- я не казала, що лишу
- та подивися на себе, ти так скоро п'яничкою станеш
- ой, хто би говорив
- я ходжу набагато рідше і вже кидаю
- я тебе вітаю, а я ні, це єдиний спосіб...., короче я після завтра йду з Дашкою знов.
- тобі до психолога потрібно, а не напиватися кожен раз до втрати свідомості - крикнула Ліза, вийшла з кухні і почала збиратися аби піти.
- до психолога? ти хоч знаєш, про що кажеш?
- так, до психолога, ти вибираєш не ті методи, щоб заглушити біль
- немає ніякої болі, мені просто подобається тусуватися
- я говорила з твоєю сестрою, я все знаю, і тільки через це з тобою ходила
- щ...що?
- я думала, це буде тимчасово, але все затягнулося, тобі потрібно повернутися на землю
- та пішла ти! - крикнула Маша і гупнула дверима.
До Маши знову повернулися ті почуття, які вона придушувала на протязі всього часу, від коли Олега не стало.
Ні Ліза, ні всі з ким спілкувалася Маша, крім Олени не знали про існування Олега, тому ніхто нічого не знав такий довгий час. Вона надіялась, що і надалі ніхто не буде знати, тому і робила вигляд ніби нічого не сталося.
Зараз ті жахливі почуття повернулися до Маши вдвічі сильнішими.
Захлинаючись вона плакала, напевно дві години. Після чого їй стало на стільки боляче, що вона ледве не кричала. Дівчина піднялася з підлоги і швидко підійшла до дзеркала:
- це ти у всьому винна! - з криком Маша вдарила кулаком по дзеркалу і те тріснуло. А з руки пустилася червона кров і почала капати на підлогу. Потім дівчина дістала із конверту лист, який їй залишив Олег і вже була готова порвати, як раптом в кімнату зайшла Олена...
Коментарі