Заперечення
Одразу після пострілу, все навколо зупинилося. І тільки тепла сльоза котилася по її щоці до шиї. Все тіло тремтіло так сильно, що було таке відчуття, ніби ноутбук неминуче впаде на підлогу. Думки в голові просто зникли, а всередині була абсолютна пустота. Таких тихих 3 хвилини в неї ще не було. В цей момент, вона зрозуміла, що все що було в її житті, до цьої миті - стало абсолютно не важливим.
Коли пішла третя хвилина одна секунда, всередині все так сильно стислося, що не було чим дихати. Маша хотіла кричати. Кричати так голосно, що голосові зв'язки просто б не витримали. Але вона просто дивилась на екран і мовчала.
Сльози котилися одна за другою, вона намагалася їх витерти, але вони не спинялися. Взявши з полиці цигарки вона вийшла на балкон, сіла за столик і почала курити. В неї було відчуття, ніби вона залишилася одна у всьому світі, хоч зникла тільки одна людина. Вона не могла в це повірити, проганяла усі думки про те, що 10 хвилин тому, його не стало. Вона тричі себе вдарила по обличчю думаючи, що це сон.
Олег був привабливим хлопцем з нещасливим дитинством. Його батько пішов з сім'ї, ще коли Олег народився. Мати пила, весь час як він її пам'ятав. А на його вісімнадцяти річчя померла від алкогольного передозування. Він ніколи ні на кого не надіявся, бо знав, що у нього нікого немає. Він звик до самостійності з дитинства. Але Олег не міг назвати свою матір жахливою. Тому що навіть при тому, що вона дуже багато пила, вона його не покидала, ані жодного разу. Як би дивно це не було. Коли вона померла, він звинувачував себе, бо вважав, що не встежив за нею. Завжди намагався допомогти їй кинути пити. Але не вийшло. Після цього, пообіцяв собі, що ніколи не буде вживати навіть краплину алкоголю.
З Машею він познайомився в одній спільній групі для спілкування людей, які не знайшли себе в житті і намагаються позбавитися депресії.
Коли вони почали спілкуватися, то в обох було відчуття, ніби вони знайомі вже дуже давно. Йому дуже сподобалося, що вона була дуже рішуча і не мала ніяких комплексів. А ще він любив слухати, як вона розповідала йому про свої дивні сни. Маша намалювала його портрет і замовила в інтернеті парні кулони з чорним серцем зі смоли, та на його день народження відправила сюрпризом по пошті. Він носив кулон не знімаючи до самої смерті, як би страшно це не звучало.
Всі моменти просто пролітали в неї в голові.
'' Чому так швидко?''
- чому так швидко, швидко, швидко, швидко... - повторювала вже в голос дівчина.
Їй здавалося вона сидить тут цілу вічність, а минуло лише пів години. За пів години вона викурила усю, майже повну, пачку цигарок і навіть не помітила цього.
Вона не спала до самого ранку. Сиділа на балконі і дивилась на завод в далечені, який виднівся за іншими будівлями.
В 6:37 ранку вона зачинила двері кімнати і заснула на підлозі.
Вівторок, 16:48. Маша прокинулася на ліжку від шуму в сусідній квартирі, сусід почав ремонт. Дівчина довго приходила до тями. Побачила на тумбі їжу і чашку з зеленим чаєм.
'' Це був сон? Сон, так, це сон....''
Вона встала з ліжка, підійшла до столу і взяла телефон, але не побачила пропущеного дзвінка від Олега. Їй знову стало боляче у грудях, вона зрозуміла, що це все ж таки не сон.
Повернувшись в ліжко вона лягла і розвернулася в сторону вікна, просто дивлячись у нього пустим поглядом.
В кімнату увійшла Олена.
- ти прокинулася. Нарешті, бо я вже не знала, що робити...
У відповідь була тиша.
- коли я вчора ранком збиралась йди на роботу, я збиралася зайти до тебе і сказати, щоб ти купила на вечір продуктів, але було зачинено. Потім я почала гукати тебе, але ти так і не відповідала. Потім я взяла запасний ключ від твоєї кімнати і коли зайшла, то спочатку перелякалась. Ти втратила свідомість, я не могла зрозуміти чому. А коли перенесла тебе на ліжко, то почала приводити тебе до тями. Але ти прийшла до свідомості тільки на пару хвилин і сказала... - не домовила Олена і настала невелика пауза - а взагалі, не важливо... - дівчина вже йшла, але почула від Марії:
- що я сказала?
- ти сказала, що його не стало... - відповіла Олена і одразу вийшла з кімнати.
Маша знову заснула, але прокинулася вже через декілька годин. А потім ще лежала цілу годину дивлячись в одну точку.
Дівчина встала з ліжка і пішла у ванну кімнату, прийняла душ і зібралась йти в магазин.
- ти куди? - вийшла з кухні сестра і запитала
- піду в магазин за цигарками - неохоче відповіла Марія
- дививсь обережно.
Маша вийшла з квартири і пішла сходами. Було дуже велике бажання напитися до втрати пам'яті, але вона обіцяла Олегу ніколи не починати пити.
Зайшла до магазину взяла блок цигарок, щоб потім не бігати знову на низ. Вона розуміє, що тепер їй треба дуже багато цигарок. Хвилин 10 вона дивилася на полицю з вином. А потім згадала слова Олега, купила цигарок і швидко вийшла з магазину.
Маша повернулася в квартиру і одразу пішла курити на балкон. Вид на завод знову був шикарний. Сипався густий сніг і фонарі освітлювали все навколо. Попіл з цигарок сипався під ноги, а дим повільно підіймався у гору.
5 січня, четвер. 18:00
Маша і Олена сиділи вечеряли на кухні. Олена дочекалася поки сестра закінчить їсти і зможе її вислухати.
- стій, не йди. Сядь, треба поговорити
Маша слухняно сіла.
-минув рівно місяць, з тих пір як... - почала Олена - ...з тих пір, як його не стало... І через два тижні після цього, ти почала себе дуже дивно поводити. Ти часто гуляєш з друзями, активна, навіть весела. Я звісно рада цьому, але це надто дивно. Це повна протилежність тебе перші два тижні, від коли його не стало. Навіть, коли ти з ним ще спілкувалася, ти не була такою, як зараз. Я думала це буде відбуватися поступово, а не так швидко.
- давай не будемо говорити про нього в минулому часі - заперечила Маша і одразу вийшла з кухні
- як це не в минулому? - наздогнала її сестра - він помер, його немає, як ще про нього говорити?
- він не по... кхм, давай не будемо про це говорити.
- що значить не помер? ти говорила при мені з його братом, його поховали, Маша.
- я знаю, не треба мені про це нагадувати.
- та ти навіть на похорон до нього не поїхала
- досить, досить, Олено, я не поїду до нього на могилу, її немає.
- що ти таке кажеш?
- я відказуюсь у це вірити
- ти серьйозно? Машуня, подивись на мене, ти повинна змиритися з цим
- я кажу досить - ледве не крикнула сестра і пішла до своєї кімнати.
2:34 Маша намагається заснути, але діалог з собою не дає їй це зробити вже місяць.
'' - ти ж розумієш, що його вже немає, сестра права
- так, я знаю
- тоді чому ти можеш сказати у голос, що він помер
- бо це не так...
- ти себе, взагалі, чуєш? Він застрелився в тебе на очах
- ні, ні, ні. Я вірю в те, що він повернеться
- ти говорила з його братом, Олега по-хо-ва-ли, змирись уже
- ні, замовкни
- ти говориш з собою, ти затикаєш себе! от як він міг вижити? поясни
- це розіграш або він просто хотів припинити спілкування, а щоб я його потім не шукала - так зробив
- безглуздя, тупіше і придумати не можна!
- все, досить мучати мене!
- щоб я тебе не мучила, тобі потрібно застрелитися, так як я лише голос в твоїй голові. Уяви, як тільки ти знущалася з Олега, що він застрелився
- перестань, це не правда...
- ти у цьому винна, ти тиснула на нього своїми '' проблемками '', при тому, що йому було в рази важче. Ти ще мала наглість робити з нього свого психолога.
- це не так...
- насправді, тобі було всодно на його біль, тобі було цікаво тільки нити йому і отримувати в свій адрес компліменти і жалість
- ні..
- ти не слухала його, ти просто чекала черги говорити!
- досить!
- чому ти не прочитала його лист..?''
Коли пішла третя хвилина одна секунда, всередині все так сильно стислося, що не було чим дихати. Маша хотіла кричати. Кричати так голосно, що голосові зв'язки просто б не витримали. Але вона просто дивилась на екран і мовчала.
Сльози котилися одна за другою, вона намагалася їх витерти, але вони не спинялися. Взявши з полиці цигарки вона вийшла на балкон, сіла за столик і почала курити. В неї було відчуття, ніби вона залишилася одна у всьому світі, хоч зникла тільки одна людина. Вона не могла в це повірити, проганяла усі думки про те, що 10 хвилин тому, його не стало. Вона тричі себе вдарила по обличчю думаючи, що це сон.
Олег був привабливим хлопцем з нещасливим дитинством. Його батько пішов з сім'ї, ще коли Олег народився. Мати пила, весь час як він її пам'ятав. А на його вісімнадцяти річчя померла від алкогольного передозування. Він ніколи ні на кого не надіявся, бо знав, що у нього нікого немає. Він звик до самостійності з дитинства. Але Олег не міг назвати свою матір жахливою. Тому що навіть при тому, що вона дуже багато пила, вона його не покидала, ані жодного разу. Як би дивно це не було. Коли вона померла, він звинувачував себе, бо вважав, що не встежив за нею. Завжди намагався допомогти їй кинути пити. Але не вийшло. Після цього, пообіцяв собі, що ніколи не буде вживати навіть краплину алкоголю.
З Машею він познайомився в одній спільній групі для спілкування людей, які не знайшли себе в житті і намагаються позбавитися депресії.
Коли вони почали спілкуватися, то в обох було відчуття, ніби вони знайомі вже дуже давно. Йому дуже сподобалося, що вона була дуже рішуча і не мала ніяких комплексів. А ще він любив слухати, як вона розповідала йому про свої дивні сни. Маша намалювала його портрет і замовила в інтернеті парні кулони з чорним серцем зі смоли, та на його день народження відправила сюрпризом по пошті. Він носив кулон не знімаючи до самої смерті, як би страшно це не звучало.
Всі моменти просто пролітали в неї в голові.
'' Чому так швидко?''
- чому так швидко, швидко, швидко, швидко... - повторювала вже в голос дівчина.
Їй здавалося вона сидить тут цілу вічність, а минуло лише пів години. За пів години вона викурила усю, майже повну, пачку цигарок і навіть не помітила цього.
Вона не спала до самого ранку. Сиділа на балконі і дивилась на завод в далечені, який виднівся за іншими будівлями.
В 6:37 ранку вона зачинила двері кімнати і заснула на підлозі.
Вівторок, 16:48. Маша прокинулася на ліжку від шуму в сусідній квартирі, сусід почав ремонт. Дівчина довго приходила до тями. Побачила на тумбі їжу і чашку з зеленим чаєм.
'' Це був сон? Сон, так, це сон....''
Вона встала з ліжка, підійшла до столу і взяла телефон, але не побачила пропущеного дзвінка від Олега. Їй знову стало боляче у грудях, вона зрозуміла, що це все ж таки не сон.
Повернувшись в ліжко вона лягла і розвернулася в сторону вікна, просто дивлячись у нього пустим поглядом.
В кімнату увійшла Олена.
- ти прокинулася. Нарешті, бо я вже не знала, що робити...
У відповідь була тиша.
- коли я вчора ранком збиралась йди на роботу, я збиралася зайти до тебе і сказати, щоб ти купила на вечір продуктів, але було зачинено. Потім я почала гукати тебе, але ти так і не відповідала. Потім я взяла запасний ключ від твоєї кімнати і коли зайшла, то спочатку перелякалась. Ти втратила свідомість, я не могла зрозуміти чому. А коли перенесла тебе на ліжко, то почала приводити тебе до тями. Але ти прийшла до свідомості тільки на пару хвилин і сказала... - не домовила Олена і настала невелика пауза - а взагалі, не важливо... - дівчина вже йшла, але почула від Марії:
- що я сказала?
- ти сказала, що його не стало... - відповіла Олена і одразу вийшла з кімнати.
Маша знову заснула, але прокинулася вже через декілька годин. А потім ще лежала цілу годину дивлячись в одну точку.
Дівчина встала з ліжка і пішла у ванну кімнату, прийняла душ і зібралась йти в магазин.
- ти куди? - вийшла з кухні сестра і запитала
- піду в магазин за цигарками - неохоче відповіла Марія
- дививсь обережно.
Маша вийшла з квартири і пішла сходами. Було дуже велике бажання напитися до втрати пам'яті, але вона обіцяла Олегу ніколи не починати пити.
Зайшла до магазину взяла блок цигарок, щоб потім не бігати знову на низ. Вона розуміє, що тепер їй треба дуже багато цигарок. Хвилин 10 вона дивилася на полицю з вином. А потім згадала слова Олега, купила цигарок і швидко вийшла з магазину.
Маша повернулася в квартиру і одразу пішла курити на балкон. Вид на завод знову був шикарний. Сипався густий сніг і фонарі освітлювали все навколо. Попіл з цигарок сипався під ноги, а дим повільно підіймався у гору.
5 січня, четвер. 18:00
Маша і Олена сиділи вечеряли на кухні. Олена дочекалася поки сестра закінчить їсти і зможе її вислухати.
- стій, не йди. Сядь, треба поговорити
Маша слухняно сіла.
-минув рівно місяць, з тих пір як... - почала Олена - ...з тих пір, як його не стало... І через два тижні після цього, ти почала себе дуже дивно поводити. Ти часто гуляєш з друзями, активна, навіть весела. Я звісно рада цьому, але це надто дивно. Це повна протилежність тебе перші два тижні, від коли його не стало. Навіть, коли ти з ним ще спілкувалася, ти не була такою, як зараз. Я думала це буде відбуватися поступово, а не так швидко.
- давай не будемо говорити про нього в минулому часі - заперечила Маша і одразу вийшла з кухні
- як це не в минулому? - наздогнала її сестра - він помер, його немає, як ще про нього говорити?
- він не по... кхм, давай не будемо про це говорити.
- що значить не помер? ти говорила при мені з його братом, його поховали, Маша.
- я знаю, не треба мені про це нагадувати.
- та ти навіть на похорон до нього не поїхала
- досить, досить, Олено, я не поїду до нього на могилу, її немає.
- що ти таке кажеш?
- я відказуюсь у це вірити
- ти серьйозно? Машуня, подивись на мене, ти повинна змиритися з цим
- я кажу досить - ледве не крикнула сестра і пішла до своєї кімнати.
2:34 Маша намагається заснути, але діалог з собою не дає їй це зробити вже місяць.
'' - ти ж розумієш, що його вже немає, сестра права
- так, я знаю
- тоді чому ти можеш сказати у голос, що він помер
- бо це не так...
- ти себе, взагалі, чуєш? Він застрелився в тебе на очах
- ні, ні, ні. Я вірю в те, що він повернеться
- ти говорила з його братом, Олега по-хо-ва-ли, змирись уже
- ні, замовкни
- ти говориш з собою, ти затикаєш себе! от як він міг вижити? поясни
- це розіграш або він просто хотів припинити спілкування, а щоб я його потім не шукала - так зробив
- безглуздя, тупіше і придумати не можна!
- все, досить мучати мене!
- щоб я тебе не мучила, тобі потрібно застрелитися, так як я лише голос в твоїй голові. Уяви, як тільки ти знущалася з Олега, що він застрелився
- перестань, це не правда...
- ти у цьому винна, ти тиснула на нього своїми '' проблемками '', при тому, що йому було в рази важче. Ти ще мала наглість робити з нього свого психолога.
- це не так...
- насправді, тобі було всодно на його біль, тобі було цікаво тільки нити йому і отримувати в свій адрес компліменти і жалість
- ні..
- ти не слухала його, ти просто чекала черги говорити!
- досить!
- чому ти не прочитала його лист..?''
Коментарі