Олена кинулась до сестри.
Вона забрала з рук Маши лист і поклала на стіл, після, обійняла сестру. Потім обробила їй рану на руці та забінтувала.
Провівши Марію на ліжко, Олена зібрала осі уламки від дзеркала і залишила сестру.
'' я не розумію, не розумію, не розумію... чому так швидко?''
Маша заснула.
* - Марічка?
- Олег? це ти? я знала, я знала, що ти повернешся...я знала..
- Марічка, чому не відпускаєш мене? я хочу піти.
- що? чому?
- ти мені набридла
- що? що ти кажеш..? чому ти так говориш?
- бо це правда. Ти не читала мій лист?
- лист?
- ти його не читала...а я там пояснював тобі, усе пояснював. А ти його порвала, порвала!
- я...я не хотіла
- ага, я бачив
- бачив?
- так, я був там, в твоєму дзеркалі, а ти й його розбила. Це був єдиний спосіб зі мною говорити. А твоя обіцянка? Ти все зіпсувала... Я не хочу тебе більше бачити!
- ні, не потрібно, не покидай мене..мені без тебе боляче! стій!
- ти думаєш я пішов через якусь свою ''пробему''? Це не так. Я пішов, бо ти мене не цінила, по-справжньому.
- це не так, я любила тебе, я цінила тебе більше ніж усіх, кого я знаю!
- не правда, брехня!
- будь ласка, не лишай мене!
- Марічка? - ніжний голос пролунав за спиною дівчини
- Олег..?
- Що ти тут робиш, Марічко?
- стій...якщо це ти, то хто це був?
- ти про що?
- з ким я щойно говорила?
- це була ти...ти, ти, ти...ти *
Маша прокинулася.
''це був сон? сон..''
Вона піднялася з ліжка і підійшла до столу. Лист був цілий, рука замотана бинтом, а дзеркала в кімнаті вже не було.
- Олено, Олено!
- так - відізвалася сестра
- де дзеркало
Олена зайшла до кімнати.
- все добре? - запитала дівчина в Маши
- так, все добре, то де дзеркало?
- я його винесла в коридор і склала в пакет
- не викидай
- для чого воно тобі?
- потрібно
- відповідай - наказала Олена
- я хочу його відремонтувати
- що? Маша,воно розбите
- я його приклею до дощечки
- для чого?
- мені це важливо
- добре, тільки не роби дурниць
- в сенсі?
- в прямому, просто не роби.
Дівчина прийнялась за роботу. Взяла шмат фанери, який лежав в неї в шафі і почала відрізати від неї не потрібні шматки. Взяла клей і хаотично приклеювала один за другим уламки від дзеркала.
Олена декілька разів відвідувала сестру, поки та клеїла. Слідкувала, щоб та не робила ''дурниць''.
Коли дівчина закінчила, вийшла не погана композиції. Щось дизайнерське. Вона прибила своє творіння до стіни гвоздиками, на місце, де було перед цим дзеркало.
- ''Все''.
- для чого це? - запитала Олена, яка стояла в дверях кімнати
- якщо це буде тут, мені буде легше
- зрозуміло... - зітхнула Олена і вийшла з кімнати.
Потім Маша згадала про вчорашню сварку з Лізою і вирішила подзвонити подрузі.
- привіт, вибач, за те що я вчора говорила
- ти теж мене вибач, я дуже різко висловлювалася, не думаючи про те, що тобі дуже важко - відповіла Ліза
- я так подумала.. і вирішила. Я не буду більше пити, якщо ти знайдеш чим мені це замінити.
- добре-добре, тільки не руйнуй себе
- ага, я чекаю до завтра.
- хорошо, бувай
- бувай... А, стій, не відключайся
- що?
- ти говорила комусь ще, про те що знаєш?
- про що саме?
- про Олега...
- ні, я нікому не говорила
- добре, і не говори, я не хочу, щоб хтось про це знав
- я зрозуміла, не скажу
- дякую, бувай
- ага
Маша пішла на кухню і зварила собі каву. Олена була в себе, працювала у ноутбуці. Коли Маша закінчила з кавою і вийшла з кухні, то розминулася з сестрою. У неї був сумний погляд. Марія розуміла чому. Це важко, спостерігати збоку, як твоя близька людина себе руйнує.
Дівчина вийшла на балкон і сіла за столик. Запалила цигарку, одягла навушки і ввімкнула релаксуючий плейлист, який був в неї для того, щоб заснути або заспокоїтися.
Вечір, 18:10. Вхідний виклик від Лізи:
- ало, я придумала
- і що ж?
- фізичні навантаження, я читала про це в інтернеті
- ти знаєш, що я курю?
- звісно, але я не думаю, що це проблема. Пам'ятаєш Ваню? Він курив з 6 класу, а бігав швидше всіх. А ще займався футболом.
- але я не Ваня
- ти краще. Давай спочатку хоча б спробуємо
- ну добре
- хорошо, я записала нас завтра на вечір у спортзал
- ти серьйозно?
- ага, я була впевнена, що вмовлю тебе
- мені б твою впевненість. Ти ж сама довго туди ходити не будеш
- заради подруги, хоч завжди
- ага, добре, завтра побачимось
- я ще Софу позвала
- кхм, для чого?
- за компанію, вона сама давно пропонувала
- і як я їй це поясню?
- та не важливо, придумай щось. Окей, мені треба бігти, бувай
- бувай
''щось придумай? жах''
Понеділок. 21:47. Дівчата вийшли зі спортзалу та відійшли в сторону. Маша дістала цигарку і почала курити.
Вслід за ними вийшов, якийсь хлопець
- оце спортсменки! - звернувся, вже йдучи від них, незнайомець
- йди в пекло! - крикнула йому Ліза і теж закурила
- а він правий, дівки - сказала Софія
- о, і ти туди ж - закотила очі Ліза
- та серьйозно, може ви ще палити кинете?
- так собі ідея - сказала Маша і загасила цигарку.
- згодна з Марією - погодилася Ліза
- ну нічого, у вас пройде ваша ''хандра'' і ви кинете, я вірю в це
- ми теж, ахахах - засміялася Ліза і вони пішли до зупинки.
Понеділок, 22:26. Минув тиждень з тих пір, як дівчата почали ходити до спортзалу. Хоч цей спосіб був не особливо ефективним, але Маша пообіцяла подрузі і сама хотіла кинути пити, але потрібна була підстава.
Маша повернулася зі спортзалу і прийняла душ. Потім пішла на кухню заварити каву. Коли дівчина закінчила, в кімнату ввійшла Олена і сіла за стіл.
- присядь, потрібно поговорити - звернулася до Марії
-  добре, про що?
- з тих пір, як сталася та подія з дзеркалом, ми так і не говорили про це
Маша піднялася з місця:
- бо немає про що говорити
- ти лякаєш мене, Маша. Я переживаю за тебе
- я не буду тебе більше лякати, якщо ти не будеш підіймати ці теми - про нього і про дзеркало - сказала Маша, вже йдучи до своєї кімнати.