Про можливість

Марина Попова

Відкриті очі за мутними лінзами Не дозволять побачити гори мотлоху. Ти не осягнеш весь зміст об'єктивності Навіть зробивши останній подих. Вони нещадно вбивають твій розум Негідники жовчно кривавого кольору. У них є молот сталевий і проза - Шифрована гладь гостроверхого слова. У руки тобі вони втиснуть печатку З зображенням могутнього царя Щоб штампував ти усе від початку Дороги своєї і аж до кінця. Щоб пам'ятав їхню силу, Крокував впевнено за ними услід, І забув і не знав, що ти можеш більше Якби не послухався гнилих мертвих слів.

2018-02-07 10:19:13

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2506

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3844