Про можливість
Відкриті очі за мутними лінзами Не дозволять побачити гори мотлоху. Ти не осягнеш весь зміст об'єктивності Навіть зробивши останній подих. Вони нещадно вбивають твій розум Негідники жовчно кривавого кольору. У них є молот сталевий і проза - Шифрована гладь гостроверхого слова. У руки тобі вони втиснуть печатку З зображенням могутнього царя Щоб штампував ти усе від початку Дороги своєї і аж до кінця. Щоб пам'ятав їхню силу, Крокував впевнено за ними услід, І забув і не знав, що ти можеш більше Якби не послухався гнилих мертвих слів.
2018-02-07 10:19:13
0
0
Інші поети
Lalisa_Livingston
@Lalisa_Livingston
lys
@plusbleuquetesyeux
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1875
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1705