Про-позиція
Марина Попова
Вітер північний, А параметри не в нормі. Я спантеличено Рахую Всі можливі відбої Старих кораблів, Що далеко у морі. У бурі, У громі, На дно йти готові. Напнувши вітрила, Капітани Роздивляються лячні картини. Настане Той час Невдовзі, кривавий. Кийком металевим Розіб'ють обличчя І скажуть вклонитися Синтетичному богу. А я по стандарту Вчуваю ритмічність, Я воювати ще не готова. Я радше чекатиму, Коли вітер зміниться І міражі в голові буде страчено. Сплачено. Втрачено Сенс потикань. І відійде навічно У чорний океан Останній вітрильник - Розбитий вівтар.
2018-02-10 19:37:05
2
0
Інші вірші поета
Про можливість
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4703
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001