Ґудзики

Марія Відьма Дергача

На асфальті розсипані ґудзики. На них чорним чорнилом вибиті літери. Вони, як сліпі дієприслівники шукають вербумів-поводирів. Та їх немає. Лиш зверхній Номен дивиться згори . Вони голодні, мокрі лежать на землі. Мокрі й напівпусті. З неба пада скляний дощ. Створює нові блакитні шрами. Ґудзики мовчать. Літери кричать. Та їхній крик глухий. Скло розрізає літери на два, лишаючи красиві рани. Літери плачуть та сльози сухі. Глухий стук лунає вдалині. Коштур розбиває тишу на друзки. Дієприйменники біжать навперейми. Та розсипаються в пісок. Дієслово під руку тримає Житття. Ґудзики вмирають. Вмирають, щоб повернутись з Небуття.

2021-01-05 05:49:29

Інші вірші поета

Імператори Серія: Чорне та біле Історія Королі

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

емоція

@mijnlief

Олексій Мельничук

@Alekzzz

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8389

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4837