Блог
Всі
Захар Беркут
Думки вголос
Багато змінилося від того часу. Аж надто докладно збулося віщування старого громадянина. Великі злигодні градовою хмарою перейшли понад руською землею. Давне громадство давно забуте і, здавалось би, похоронене. Та ні! Чи не нашим дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби?
Улюблена книга дитинства
1
249
Некромант
Особисте
Веление Аллаха придет, и не пытайтесь это ускорить.
Некромант
В одну темну ніч,
Коли зорі погасли.
Прийшла дивна істота
Яка не мала ні очей ні рота
На шиї висіла змія в якої він голос вкрав.
Довкола нього листки згоріли.
Темну справу затіяв,
На кладовищі мрій.
Тіло із труни дістав,
Голос зміїний віддав
Колір відібраний повернув
“ Взамін прощу волю твою”
Кивнула і за ним піщла.
Темної ночі.
Темної вежі.
В яку жоден живий не пройде,
Король Мертвих царство своє стереже.
Ми слуги його, а ціна, ну подумаєш, воля.
Наща кров, його кров.
Голос змії.
Якщо вбити її ми загинемо.
Змія переродиться,
Він розлютиться, я онімію.
Стану піском.
Темної ноч,
Темної вежі.
В яку жоден живий не піде.
Секрети у стіни замуровані.
Вовками виють
Темноії ночі,
Темної вежі...
2
Від холоду повільно замерзає лице,
Некромант у покої своєму,
Наші душі, у скринях болю береже.
Йому віддАла свою долю та вибір.
За дверима чекаю.
Сонце сходить щоранку,
Та не моє...
В місці цьОму,
Спогади про тебе, мене не розірвуть.
Відчиняються двері важкі,
Некромант простягає руку.
Свою...
В кімнаті тіло лежить.
Очі розплющені, страх на лиці
Була така сама як ти.
Кидає й додає
Забирай
Загублений погляд, пілкошені ноги.
Тихо вона шепоче, Ти пам*ятаєш щось із минулого життя.
Ні і знову обманюю себе я
3
Коли вночі ти вириваєш серце,
І ти питаєш, віддаєш його, чи ні.
Ким я є, я вже забув.
Колись давно хотів ти,
Захистити родину й свою любов.
Хіба ж я знав, що за для цього
Вирвати серце треба, та згустити кров...
Книги
Всі
Вірші
Всі
Некромант
Некромант
В одну темну ніч,
Коли зорі погасли.
Прийшла дивна істота
Яка не мала ні очей ні рота
На шиї висіла змія в якої він голос вкрав.
Довкола нього листки згоріли.
Темну справу затіяв,
На кладовищі мрій.
Тіло із труни дістав,
Голос зміїний віддав
Колір відібраний повернув
“ Взамін прощу волю твою”
Кивнула і за ним піщла.
Темної ночі.
Темної вежі.
В яку жоден живий не пройде,
Король Мертвих царство своє стереже.
Ми слуги його, а ціна, ну подумаєш, воля.
Наща кров, його кров.
Голос змії.
Якщо вбити її ми загинемо.
Змія переродиться,
Він розлютиться, я онімію.
Стану піском.
Темної ноч,
Темної вежі.
В яку жоден живий не піде.
Секрети у стіни замуровані.
Вовками виють
Темноії ночі,
Темної вежі...
2
Від холоду повільно замерзає лице,
Некромант у покої своєму,
Наші душі, у скринях болю береже.
Йому віддАла свою долю та вибір.
За дверима чекаю.
Сонце сходить щоранку,
Та не моє...
В місці цьОму,
Спогади про тебе, мене не розірвуть.
Відчиняються двері важкі,
Некромант простягає руку.
Свою...
В кімнаті тіло лежить.
Очі розплющені, страх на лиці
Була така сама як ти.
Кидає й додає
Забирай
Загублений погляд, пілкошені ноги.
Тихо вона шепоче, Ти пам*ятаєш щось із минулого життя.
Ні і знову обманюю себе я
3
Коли вночі ти вириваєш серце,
І ти питаєш, віддаєш його, чи ні.
Ким я є, я вже забув.
Колись давно хотів ти,
Захистити родину й свою любов.
Хіба ж я знав, що за для цього
Вирвати серце треба, та згустити кров...
1
0
70
