Мене тут немає

Марія Відьма Дергача

День та день, Брати-близнюки. Один за одним Йдуть, Не міняючи Дороги. І зникла я. І Смерть Мене взяла. Чи сумно це? А, може, смішно? А, може, лячно? Безглузді питання... Мене тут немає. Вдарився камінь, Мене тут немає? Люди йдуть не помічають, Мене тут немає. Гра вже скінчилась, Зібрані шахи, Мене тут немає. Хтось інший займе моє місце. А я піду, туди тепер... Де моє місце. Там, кожні дні різні, Тепер там, моє серце. Воно дасть життя, Йому, новому. Мене тут немає. І сенс це набуває, Тоді, коли знаєш, Що не зникаєш. Мене тут немає. Та ти віднайдеш, Якщо пошукаєш...

2020-10-20 18:14:05

2

0

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

13

5674

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11518