Місто
Марія Відьма Дергача
Тук-тук. Лунає стукіт залізничних рельс. В передсердя вдаряє імпульс, І серце міста запускає круг. Тук-тук,тук-тук. Всі ми, кров'яні тільця, Підтримуєм роботу серця. Несеться шепіт живильних розмов. Усі вони насичують сердечну кров. Тук-тук,тук, тук-тук. Потужні вени-магістралі, Пришвидшують потік машин. По дорозі лунає легкий шурхіт шин. Кисень надходить до серця живим. Тук-тук,тук-тук. Заводи, фабрики,книгарні, Піцеріїї, бутики, перукарні. Частини складної системи. Тук-тук,тук-тук. Ранок. Ми п'ємо каву, Готуємо ранкову страву, Відвозимо дітей до школи. Тук-тук,тук-тук. Тоді повільно пролунає гук. Тук-тук. Скорочується передсердя, Інтервал зменшується. Чути гучний стукіт. Громовий. Та для нас безликий. Тук-тук,тук-тук. Дроти-артерії постачають до кардіо вуглеводи, Електрика, енергетика, що створюють заводи. Тук-тук,тук-тук. День. Все стало легше. Нас поглинула рутина днів. Мати доглядає малюків. Пекар випікає хліб, ІТ-шник від комп'ютера осліп. Тук-тук, тук-тук Кардіо збавлює свій темп. Бам! Усі ми набули статичних форм. Зайняли місця у пазах, Автоматизм у наших фразах. Тук-тук,тук-тук. Вечір. Час релаксу, Чашки кави, чи пасьянсу, Рожевого роману біля комину. Тук-тук,тук-тук. Права половина серця засне і настане третя фаза. Зате ліва оживе. Тук-тук, тук-тук, Сфера жадоби,хіті, Брехні, ницості. Тук-тук,тук-тук. Вони-дзеркальне відображення, Великого кола зображення. Їх розділяє тонка перегородка, Прозора й хидка. Тук-тук,тук-тук. Ні вдень, ні вночі Місто не збавить ходу. І так буде доти, Поки не прийде його час. Тук-тук,тук-тук.
2020-04-24 05:46:37
2
0
Інші вірші поета
Загадаю загадку Імператори Потріскані стіни Під вінець
Інші поети
alia gala
@galaalia
Схожі вірші
Всі
Emotions/эмоции
shadowlinxxx morgan
ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx
47
20
4591
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1215