Так. Я була твоєю скрипкою.
Марія Відьма Дергача
Так. Я була твоєю скрипкою. Твоїм коханням, вищим за Творця. Твоєю Надією, Вірою. Так, я була твоєю скрипкою. В твоєї скрипки обірвались струни Ти задоволений? Радій. Твоєї скрипки обірвались струни... Не заграє для нас музика ніколи, Не зіграє скрипка більш веселих нот... Не зігріє більше холодних рук, Не розвіє хмари темних дум.... Вона замовкла, оніміла, Зчезла на віка. Не заграє для нас музика ніколи. Не може скрипка жити без смичка, Та смичок без скрипки жити зміг же! Я була твоєю скрипкою, А ти моїм смичком... Та все зруйновано віолончеллю. А скрипка плаче без смичка, Але тому байдуже. В нього є віолончель, Його ніщо не гложе. З нею він танцює на балах, Створює нові мелодії Про мене, свою скрипку, Навіть не згадає. А коли згадає, то вже пізно буде. Бо Скрипка сильна, Рани зарубцює. Струни вбірвані, налагодить, скріпить І з неї музика ще краща залунає, Ніж за часів в яких вони були. Скрипка зродиться повстане з попелу. Смичок залишиться один. Покине його й віолончель. Пройде чимало часу і зрозумієш ти одне, Моїм смичком не будеш ти вже, А я твоєю скрипкою залишуся назавжди.... {img}https://www.pexels.com/photo/people-woman-art-hand-37719/{/img}
2020-02-16 11:01:20
0
0
Інші вірші поета
Серце Некромант 3 Немає визначених ролей Безіменна
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2179
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4263