Останній лист
Худший из людей
Моя дитина - квітонька моя Ти пам'ятай, я завжди лиш з тобою І те що час забрав мене, то не біда Я буду поруч, як б не склалась доля. Біда не раз ще дасть про себе знать Ти витримай всі повороти долі І будь незламна все своє життя І я не дам тебе в образу болі Мій кожен сантиметр душі - лиш твій Вся моя суть - у образі твоєму Доню моя, прости мене за все! Що мало часу я була з тобою Я так хотіла б бачити твій сон Всі свої дні лиш розділять з тобою Але не буде гарного кінця Не стане так, як ми хотіли двоє Моє ти серденько не плач, я ж не помру Я безкінечна мить в твоєму серці Тепло в середені душі то я І те тепло сильніш моєї смерті Тяжкі моменти всі скоро пройдуть Та ангелом і я невдовзі стану Щоб пролетіть сюди, увесь цей путь Щоб дать все те, що мала б дати мама.
2020-05-18 16:03:04
8
0
Інші категорії
Радісні вірші Для підлітків Вірші в прозі Сумні вірші Любовні Привітання
Інші поети
Lucy
@Lucy_s
Maks Skalozub
@Max_Skalozub
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1334
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920