Блог
Всі
Думки вголос
Просто треба трішки збавити темп. Через поспішність важко побачити краєвиди навколо. Вони зливаються і перетворюються на сіру полосу в вікні швидкісного потягу.
І так пролетить життя. Важко буде згадати того красивого рудого кота, що сидить у парку на лавці, повз яку ти проходиш кожен день. Важко буде згадати усі відтінки смаку кави, яку ти купуєш у кав'ярні біля роботи.
Розмиються барви осені. Зникне свіжість зими, п’янка магія весни і тепло літа. Обличчя друзів побліднуть. Колір очей коханої людини здаватиметься завжди сірим. Як стіни роботи, на якій ти просиджуєш усі події свого життя.
Просто збав темп. Ти все встигнеш, ти все зможеш. Всі вершини не підкориш, усіх грошей не заробиш. А найцінніше так легко втратиш, поки гнатимешся в тому швидкісному.
Насолоджуватись дрібними митями – ось що є щастя життя! Просто трішки збав темп, і відкриється дивовижна сторона життя.
1
89
Дрібниці, що зігрівають серце
Думки вголос
Чай в дощовий день, на підвіконнику. Хороша книга і тиша в квартирі. Пухнасте покривало, і кіт, що влігся на другій стороні підвіконня. Хіба це не затишний момент у житті?
Такі сцени часто описують в книжках, як приємні миттєвості життя. Вони дозволяють відчути момент і тепло всередині. Відчуваєш себе як в книзі. Гаряча чашка злегка обпікає пальці. Запах книги занурює в історію, де герой долає життєві виклики і віднаходить суть власного існування.
Але тепер ти герой цього роману. Тобі потрібно подолати труднощі, віднайти власний шлях. Саме тобі завтра випаде чудовий шанс, що змінить хід усього життя. Ти справді починаєш вірити в це.
А поки є лише цей момент. Чомусь він має силу надихати, попри свою простоту. Чомусь ти відчуваєш себе особливо, знову і знову повторюючи таку просту дію.
Момент пройде. Дощ закінчиться, чай вихолоне, книгу дочитають. Але піднесення, подароване цим моментом залишиться надовго.
І після присняться приємні сни, а зранку буде чудовий настрій. І проблеми зникнуть. Тому що, за ці миті на підвіконні, ти наповнишся тишею і спокоєм. І жодний шторм тепер не буде страшним.
1
61
Уривки з ненаписаних книжок
Думки вголос, Різне
Сидячи на кухні, обоє потягували бордове вино із старих чашок.
Вона відпила з надбитої чашки і схиливши голову, продовжила спостерігати за ним.
- Про що думаєш? - запитав чоловік хтиво посміхаючись.
- Про те, що хочу хоча б раз у житті отримати від когось безкорисну і щиру взаємність, - відповіла дівчина.
Чоловік роздратовано повісив голову, перебираючи пальцями по кераміці.
- Мала зрозумій,- почав він не піднімаючи погляду, наче розмовляв не з нею, а з столом, - Справа не в тобі, а в мені. Я звик так жити, і не вмію інакше. Завжди таким був. І навіть не знаю, чи зможу це коли небуть змінити.
- А хіба я сказала про тебе? - спокійно запитала дівчина, спостерігаючи за бурею емоцій на обличчі напроти.
Ще мабуть мить, вона дивилась на нього, підмічаючи для себе непривабливу щетину і пляму від попелу на білій футболці. Повільно підвелась, і рушила в сторону коридору.
Чоловік різко скочив з місця і рванув в слід за нею.
- Та що з тобою не так??? - рявкнув він завмерши у дверях.
Дівчина мовчки одягла туфлі на підбрах, і накинула на плечі легке пальто. Підійшла до нього і легко поцілувала в губи, наче нічого не відбулося. І вийшла, зачинивши за собою двері.
Вірші
Всі
Дилема
- Ти ще з ним?
- Так, все ще гуляю.
- Ти хоч любиш його?
- Не знаю...
- То навіщо до нього приходиш?
Йому голову дарма морочиш?
Відпусти, хай він знайде іншу!
- Це звучить неймовірно смішно.
- Ти ж серце розіб'єш його,
Не навмисно, та все ж робиш зло!
- Скажи тоді, як ще любити?
Мені вже без нього не жити?
Коли сон не приходить ночами,
Він живе із моїми думками.
Я не знаю, що буде з нами,
Чи розійдемось ми кораблями?
Але поки я буду з ним жити,
Раптом він і навчить любити.
- Зупинись. Дай йому вільно жити.
- Відпускала, та він не вірить.
Він ще досі зі мною. Не здався.
Як інші не втік. Не зламався.
Скільки болю стерпів і образи,
І ще досі зализує рани...
Наче з радістю жде на нові,
Хоче виграти в цій боротьбі.
- Що за байки? Це просто відмазки
Відпусти, і себе і його!
- Я б давно прийняла поразку,
Тільки я без нього ніхто.
0
0
86
Шум
Нас супроводжує шум мегаполісу,
В гонитві за тишею й спокоєм.
Ми через силу встаємо зранку,
Щоб йти туди, де нам бути не хочеться.
Нам без тривоги немає щастя.
І без нещастя так скучно жити.
Просто зізнайтесь: коли все добре,
Перестаємо хоть щось робити.
Ми не радіємо успіхам друга.
Фальшива радість, більше нервозності.
І дістається нам все надзусиллям.
А іншим просто приносять під двері.
І залишається жити клоуном,
Носити "чесну" усмішку Джокера.
В своєму прагненні до ідеальності,
Усе прекрасне палити до попелу.
0
0
86
Йому би....
.... торкнутися вічності,
У вічній гонитві за спокоєм.
І в місці, де все прекрасно,
Зійти із життєвого потягу.
Йому б подружитися з часом,
Щоб встигнути все прожити.
І з повним альбомом спогадів,
До поважного віку дожити.
Йому - творцеві без імені.
Таланту без роду і дому.
Зійти би на березі вічності,
І залишитись на ньому.
0
0
91
