Let it rain
Alone she sat under the willow, Looking around, there was no one else in the meadow. That is when loneliness hit her like a blow. Unable to bear it anymore she let out her sorrow, whilst thinking that Man sure is shallow. Her mind wandered to the time of their first encounter,leaving her with so many wonder. That is her story,the tale of one wronged by Fate. She has given so much,done so much,sacrifice so much, all for the sake of the one she thought as her soulmate. If he had asked, her life she would've readily laid,without any complaints, she wouldn't have hesitate, for she had loved him without any restraints. But she has realised too late that she was getting played. No one but herself and the heaven, knows of her pain. So let it rain,yes let it rain inside her brain,soaking and flooding the last rays of hope that one day,he will turn her way. Indeed rain, is what she hopes for, asked for. So let it rain,let it rain inside her heart so that the seeds and the weeds that he has sowed disappears under the weight of her hate, As she puts her past behind, and bids her lover, her deceiver,adieu à jamais.
2020-06-04 16:13:07
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Valour And Faith
Wonderful 💞💞💗
Відповісти
2020-06-04 17:54:50
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045