Так сильно кохати...

Yana Skrypalovska

Якби ти вмів кохати, то знав би як виростають крила Немовби я твій човен у морі, а ти є мої вітрила Неначе птаха в польоті, а ти є моє повітря Ти знаєш... шкода, що на кухні зі мною питимуть чай не наші з тобою діти Я пишу кожного разу не тобі, але все повертається до єдиного адресата Кожен текст, закарлючка і навіть та наша безглузда цитата Ти читаєш тексти й смієшся мов знову приборкав, кожен день нова "лялька" , як нова робота Ти радієш і танеш, і здається, що все вже вдалося Тільки кожного ранку не та, пестить твоє волосся І немовби є все і немає нічого, адже для неї кожне твоє слово приймає грошову форму День у день не кохання, а суцільна мука Правда ж милий, набридло слухати оплачені за рахунок твоєї картки звуки? Ти прозрів, гордість зникла не лишилося й сліду, на згадку пусті стіни та пляшка що спустошується до обіду Ти б багато віддав лише б час назад відмотати, адже лише я могла (би) тебе так сильно кохати

2021-05-14 08:18:40

1

0

Схожі вірші

Всі

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

54

2

4380

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

98

15

7483