Прокльон
Я кохав не земну до нестями, я кохав ті п'янкії вуста її очі мов сонце палали, її голос повертав до життя, її доторк відновлював сили, а усмішка дарувала тепло вона з тих, хто підійме з домовини хоч би там як в житті не було.
Я кохав її за непокору і за волю що в жилах текла, я пройду крізь вогонь і крізь воду щоб почути її лиш слова, стану тінню і скелею стану якщо схоче навік замовчу я для неї хоч з пеплу повстану і на поклик її прилечу.
Я кохав і буду кохати її образ навіки в мені, я готовий був душу продати і прожити життя у пітьмі, я готовий на все лиш для неї вона та хто приходить лиш в снах, я без неї немов навіжений її ім'я завжди на вустах.
Я кохав її так безнадійно і було все неначе той сон лиш тепер я усе розумію- не кохання було, а прокльон.
Y. S.
2020-09-21 07:42:00
0
0