Вірші
Попіл
Кожна людська обіцянка -
Це тільки попіл, що літає в повітрі.
З таких не одна панянка
Змішує фарбу у своїй палітрі.
Слова ж, до того, нічого вже не значать,
Пустотливі бешкетники вилітають з вуст чужих.
Вони з часом на картині все побачать -
Як перетворюються багатозначні на пустих.
Як легко можуть ранити людину,
Ще більше, ніж загострений кинджал.
І за секунди зіпсувалася картина,
А мисткині народ кричить: «Провал!»
Та чи винна вона через попіл твій?
Та чи хотіла таких дарунків?
Це крах її дитячих мрій,
Ніколи не створить вже малюнків!
Ніколи не стане вже до полотна,
Ніколи не змішає фарбу на палітрі!
А все через твої слова,
Що літають попелом в повітрі...
1
0
371
