Вірші
Не так
А для мене усе склалося не так,
Для мене, так сказать, не склалося.
Не думала, що станеться отак,
І все для мене тільки подумки осталося.
Я гордою хотіла бути,
Але тепер варто забути :
Все те тепло, все відчуття,
Які збивають так з пуття.
То що ж мені осталось?
Отак вже склалось,
Що тільки жаль мій є,
він мій, він все моє.
Він все для мене є :
Опора, захист, і твоє
Розчарування непомітне
Та й сприйняття одноманітне .
То ж чи тепер треба мені жаліти
І наче попіл довго тліти,
Чи викинути і забуть однак,
Що усе склалося не так.
Напевно, не варто тримати,
Коли тебе спішили відпускати,
Чи навпаки, тримати треба,
Коли не відпускати є потреба.
І не дізнаємось тепер ми правду,
Як я твою й так ти мою,
І закарбовану її, як згарду
З закритими очами випалю .
0
0
347
Присужденний мотив
Я монстр и снаружи, и в душе...
Я страх, которого сама боюсь...
Ну что ж, страдаю в тишине,
Но в жизнь прежнюю не вернусь.
Я монстр, и я не хочу страдать и плакать,
Смеяться буду я над вами,
И над чужыми облоками
Летать смогу только одна.
Стекает по стеклу вода,
Как и моя надежда высыхает,
Но не страдает...
Хотела бы я быть водой,
Но нет, смешают с грязью...
Хотела бы я быть судьбой,
Но нет, ее не существует...
Хотела бы я быть собой,
Так вот никто не уважает.
Я монстр, но меня такой сделали,
Когбудто невидимыми мелами,
Колючими еголками и прочем барахлом
Мне границы все закрыли,
А с тем же кислород перекрыли,
Но они й знать не знали,
Что в той момент себя убивали,
Я же монстр, а что он делает?
Конечно же что убивает, рвет и режет.
Но я сделаю вам милость,
Я не буду идти на такие крайние меры,
Я покажу вам, какие Вы звери.
Спросите так? А я скажу,
Я перед вами зеркала поставлю
В которых кроме правды не видно ничего,
Сидеть вас так оставлю,
Может измениться ль чего.
Увы, но только не изменюсь я,
И дальше буду одна,
Потому что монстру никого ненадо ,
А вам я прощаю радо,
Ведь, я не вы,
Мне не нужно чужой луны.
0
0
351
Человек человеку друг
Человек человеку друг,
Человек человеку враг,
Я прошу посмотри, вокруг—
Не увидишь ты белый флаг.
По всюду только слова,
Они для тебя что-то значят?
Их громко произносит молва,
А кто-то по утрам горько плачет.
Не от того что вокруг молва,
Не от того что она что-то значит,
А от того что смертельно больна,
И смерть за собой ее тащит.
Тогда никакой уже враг
Не страшен, и даже забыт,
Ведь боль не поднела белый флаг,
А человек уже почти убит.
Не теряйте надежды напрасно,
Не верьте глупым словам,
И будет тогда все прекрасно,
Я это точно говорю вам!
0
0
336
Я не можу сприйняти ніяк
Я не можу сприйняти ніяк,
Як це сталося і що нам робити,
Як загинув молодий юнак,
А йому так хотілося жити.
Як на кожній зустрічі важливій
Фальшива посмішка, а в душі злість.
Як в кожній фразі гарній та брехливій
Нам часто згадують, що ти тут гість.
Ми в кожному знайдем чомусь вину,
А в собі її ми й не шукали,
І через що так, і чому,
Ніде й ні в кого не питали.
Як жити в ненависті вічно
Не знаю. І знати не бажаю ,
Але гинуть люди трагічно
На війні, причини якої не знаю.
І кожне життя, то є зірка,
І кожне життя, то вогонь,
Зі смертю зів'янула квітка,
Від неї ти Боже боронь.
Хай завжди душа буде чиста,
І серце позбудеться зла—
Тоді Україна барвиста
Розквітне й цвістиме вона.
Я не можу сприйняти чомусь,
Як це сталося і що нам робити
І немає вже сили комусь
Та Вкраїну нам треба звільнити.
І так багато питань,
А відповідей немає.
Чому загинув молодий юнак,
А його ж мати вдома чекає.
0
0
416
