Присужденний мотив
Vlada Stefanchuk
Я монстр и снаружи, и в душе... Я страх, которого сама боюсь... Ну что ж, страдаю в тишине, Но в жизнь прежнюю не вернусь. Я монстр, и я не хочу страдать и плакать, Смеяться буду я над вами, И над чужыми облоками Летать смогу только одна. Стекает по стеклу вода, Как и моя надежда высыхает, Но не страдает... Хотела бы я быть водой, Но нет, смешают с грязью... Хотела бы я быть судьбой, Но нет, ее не существует... Хотела бы я быть собой, Так вот никто не уважает. Я монстр, но меня такой сделали, Когбудто невидимыми мелами, Колючими еголками и прочем барахлом Мне границы все закрыли, А с тем же кислород перекрыли, Но они й знать не знали, Что в той момент себя убивали, Я же монстр, а что он делает? Конечно же что убивает, рвет и режет. Но я сделаю вам милость, Я не буду идти на такие крайние меры, Я покажу вам, какие Вы звери. Спросите так? А я скажу, Я перед вами зеркала поставлю В которых кроме правды не видно ничего, Сидеть вас так оставлю, Может измениться ль чего. Увы, но только не изменюсь я, И дальше буду одна, Потому что монстру никого ненадо , А вам я прощаю радо, Ведь, я не вы, Мне не нужно чужой луны.
2019-04-10 13:50:28
0
0
Інші вірші поета
Человек человеку друг Я не можу сприйняти ніяк Не так
Інші поети
Hnin Aung
@HninAung913
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Анастасія
@anast_assia_
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
780
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
5
1627