Прощавай
Юліана Коцюбинська
Ніч так вперто нам посміхалася, А ми насолоджувались тільки коханням. Та справді, що ж залишалося. Навіть зорі знали, що це - востаннє. Я пам’ятаю всі мимовільні дотики рук, Я пам’ятаю всі пройдені кроки. Все сказане для тебе лиш звук, Що вічно лунатиме крізь роки. Знаєш, я досі наївно пишу, Забувши колишнє горде ім’я. Давай не згадувати, прошу, Не ми. Тільки ти. Тільки я.
2018-06-19 06:55:37
2
0
Інші вірші поета
Знову A priori A posteriori
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
I_am_not_star
@I_am_not_star
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2591
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4965