Прощавай
Юліана Коцюбинська
Ніч так вперто нам посміхалася, А ми насолоджувались тільки коханням. Та справді, що ж залишалося. Навіть зорі знали, що це - востаннє. Я пам’ятаю всі мимовільні дотики рук, Я пам’ятаю всі пройдені кроки. Все сказане для тебе лиш звук, Що вічно лунатиме крізь роки. Знаєш, я досі наївно пишу, Забувши колишнє горде ім’я. Давай не згадувати, прошу, Не ми. Тільки ти. Тільки я.
2018-06-19 06:55:37
2
0
Інші вірші поета
A posteriori A priori Знову
Інші поети
Marco Lori
@Travique
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1683
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8931