Так. Я була твоєю скрипкою.

Так. Я була твоєю скрипкою. Твоїм коханням, вищим за Творця. Твоєю Надією, Вірою. Так, я була твоєю скрипкою. В твоєї скрипки обірвались струни Ти задоволений? Радій. Твоєї скрипки обірвались струни... Не заграє для нас музика ніколи, Не зіграє скрипка більш веселих нот... Не зігріє більше холодних рук, Не розвіє хмари темних дум.... Вона замовкла, оніміла, Зчезла на віка. Не заграє для нас музика ніколи. Не може скрипка жити без смичка, Та смичок без скрипки жити зміг же! Я була твоєю скрипкою, А ти моїм смичком... Та все зруйновано віолончеллю. А скрипка плаче без смичка, Але тому байдуже. В нього є віолончель, Його ніщо не гложе. З нею він танцює на балах, Створює нові мелодії Про мене, свою скрипку, Навіть не згадає. А коли згадає, то вже пізно буде. Бо Скрипка сильна, Рани зарубцює. Струни вбірвані, налагодить, скріпить І з неї музика ще краща залунає, Ніж за часів в яких вони були. Скрипка зродиться повстане з попелу. Смичок залишиться один. Покине його й віолончель. Пройде чимало часу і зрозумієш ти одне, Моїм смичком не будеш ти вже, А я твоєю скрипкою залишуся назавжди.... {img}https://www.pexels.com/photo/people-woman-art-hand-37719/{/img}

2020-02-16 11:01:20

Інші вірші поета

Мене тут немає Древні хроніки Ґудзики Немає визначених ролей

Інші поети

Ірина Возняк

@Irinka_Voznyak

Shirudi NR

@shirudi17

Василь Баша

@vasybasha

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1502

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15594