Блог
Всі
Уривок
Цитати
Осіннє сонце так припікало востаннє, перед холодами й морозами, які вже незабаром зазирнуть. Земля поступово готувалася до відпочинку під білим покривом снігу та льоду. Більшість птахів уже полетіли далеко в теплі країни, а наступного року знову прилетять сюди назад. І знову почнуться всі їхні клопоти зі своєю переодичністю від початку і до кінця їхнього сезону тут. Цей ранок був останнім, де ще стояла роса та туман. На деяких деревах ще висіло жовто-буре листя, а під ним лежали товсті килими з листя.
2
120
Спогади
Цитати
Я пам'ятаю той будинок, який стояв біля річки недалеко старих берез. Свіжий хліб, що тільки дістатий з печі.
Той садок, у якому грала до вечора. Ту абрикосу, що посадила з дідом.
Я все пам'ятаю, Мам!
Свою бабусю та дідуся, і Вас!
Ті моменти, які неможливо забути, не забуду!
Я ніколи не забувала про тих людей, яких любила всім серцем та душею.
1
118
Книги
Всі
Вірші
Всі
Happy end
Коли стихнуть усі бурі.
Коли вийде сонце.
Я дістану цей вірш.
Прочитаю та згадаю:
Як було колись важко і самотньо,
Коли ламали нещадно.
Коли намагалися загасити,
Коли лишали одну!
З багажом ран та шрамів!
З поламаним життям та психікою.
З думками про суїцид,
З розтоптаним серцем!
Колись все забуду!
Забуду, як зраджували,
Забуду, як проливала сльози ночами! Забуду обличчя всіх, ніби то була інша історія.
Тоді була інша, я і вони.
Може, весь цей час, я жила в ілюзії. Кожен мій день був вигаданим.
Як і все оточення у минулому.
Хочу, коли спитають:
Як із минулим у тебе?
Я скажу, що ніколи ні на кого не ображаюся.
Що давним-давно всім простила.
Я почала з нуля, поховавши минуле,
Я стала іншою,
Я стала впевненішою в собі!
Я перемогла усі свої внутрішні страхи.
Щиро, бажаю собі прийти до свого хепі-енду.
Щиро бажаю, щоб у кожного був свій хепі-енд.
Початок не завжди починається гладко.
Нехай буде кінець, як у казці!
0
0
23
Без крил
Вони виривали крила.
І залишили шрами,
Залиті кровью,
А Кров текла, як ріка.
І падала додолу краплями!
А потім засихала.
З часом залишилися глибокі рубці,
Вони вже не зійдуть.
І досі болять,
Вже не так, як в перший раз,
Притуплено...
Душа досі так болить,
Не можливо нічим заглушити її біль,
Не знаю чи зможу колись все забути.
Мабуть ті муки мої вічні,
Немає, і не буде спасіння!
0
0
24
Коли було шістнадцять
Я ляжу на траву.
Забуду про всі свої тривоги.
Навколо тиша.
Лише сонце світить сердито в очі,
А легкий вітерець колесить пасмами.
Де-не-де чути тахкання птахів.
Вони все кудись летять.
Постійно метушаться.
Тільки вони ніколи не мають спокою.
Що не день у них нові турботи,
Запах свіжої скошеної трави.
Та вчорашнього дощу,
Оселилися в моїй голові.
Як добре, коли тихо та спокійно,
Як добре проводжати захід сонця,
Як добре зустрічати ніч під зоряним небом.
А ніч все мчиться на колісницях.
А за нею сестриця місяць та дітки зірочки.
Вони знову похибки займають свої місця.
Щоб встигти заглянути у кожне вікно.
А місяць у всій своїй красі.
Лягла відблисками посеред річки!
0
0
88
