Вірші
Happy end
Коли стихнуть усі бурі.
Коли вийде сонце.
Я дістану цей вірш.
Прочитаю та згадаю:
Як було колись важко і самотньо,
Коли ламали нещадно.
Коли намагалися загасити,
Коли лишали одну!
З багажом ран та шрамів!
З поламаним життям та психікою.
З думками про суїцид,
З розтоптаним серцем!
Колись все забуду!
Забуду, як зраджували,
Забуду, як проливала сльози ночами! Забуду обличчя всіх, ніби то була інша історія.
Тоді була інша, я і вони.
Може, весь цей час, я жила в ілюзії. Кожен мій день був вигаданим.
Як і все оточення у минулому.
Хочу, коли спитають:
Як із минулим у тебе?
Я скажу, що ніколи ні на кого не ображаюся.
Що давним-давно всім простила.
Я почала з нуля, поховавши минуле,
Я стала іншою,
Я стала впевненішою в собі!
Я перемогла усі свої внутрішні страхи.
Щиро, бажаю собі прийти до свого хепі-енду.
Щиро бажаю, щоб у кожного був свій хепі-енд.
Початок не завжди починається гладко.
Нехай буде кінець, як у казці!
0
0
49
Без крил
Вони виривали крила.
І залишили шрами,
Залиті кровью,
А Кров текла, як ріка.
І падала додолу краплями!
А потім засихала.
З часом залишилися глибокі рубці,
Вони вже не зійдуть.
І досі болять,
Вже не так, як в перший раз,
Притуплено...
Душа досі так болить,
Не можливо нічим заглушити її біль,
Не знаю чи зможу колись все забути.
Мабуть ті муки мої вічні,
Немає, і не буде спасіння!
0
0
44
Коли було шістнадцять
Я ляжу на траву.
Забуду про всі свої тривоги.
Навколо тиша.
Лише сонце світить сердито в очі,
А легкий вітерець колесить пасмами.
Де-не-де чути тахкання птахів.
Вони все кудись летять.
Постійно метушаться.
Тільки вони ніколи не мають спокою.
Що не день у них нові турботи,
Запах свіжої скошеної трави.
Та вчорашнього дощу,
Оселилися в моїй голові.
Як добре, коли тихо та спокійно,
Як добре проводжати захід сонця,
Як добре зустрічати ніч під зоряним небом.
А ніч все мчиться на колісницях.
А за нею сестриця місяць та дітки зірочки.
Вони знову похибки займають свої місця.
Щоб встигти заглянути у кожне вікно.
А місяць у всій своїй красі.
Лягла відблисками посеред річки!
0
0
95
Не гасни
Твої очі наповнені болем.
Твоя душа понівечена давним-давно!
Твої кошмари страшніші будь-яких хорорів.
Ти помираєш що секунди.
Прошу не гаси себе зараз!
Це ще не твій кінець!
Ще не настав тій хеппі енд,
Але настане лише дочекайся.
Поглянь стільки ти пройшов,
А скільки ще пройдеш.
Ти ще не програв нічого нікому.
Ти просто стаєш сильнішим!
0
0
121
В далечінь
Якось вона втомилася від усього на світі.
Хотіла накласти на себе руки.
Її ніхто так і не зупинив.
Зупинила вона себе із запитанням:
— Чому я прийшла до такого?
Відразу відповіла вона собі на це питання:
— Ти ж сама обрала такий кінець! Коли могла стати переможцем, стала жертвою.
Коли могла стати йти, ти тільки лежала.
Ніхто тебе не зупинить і не підніме, крім тебе!
Вона підняла заплакані очі в небо і довго дивилася в далечінь.
0
0
112
О, романтик!
Його любов не знає перешкод,
Але існує лише на слуху.
Він так гарно любить говорити про кохання.
Щоразу залишає лише порізи на зап'ястях!
Начебто стає легко.
Але тільки на час і знову все по колу.
Як у старі часи,
Щось у грудях знову так болить.
Це поранене серце ще намагається боротися.
З його болючим его та марнослів'ям,
Яке згубно заводить у куток.
Страх бути самотньою,
Та страх відпустити все,
що було між ними було.
Їй заважали, тільки її теплі спогади,
Коли той ще не виявлял своєї гнилий сутність.
Коли так старанно грав роль щирого романтика!
А потім уже і гойдалки вже прийшли,
Але для неї вже було пізно!
І далі думала, що на якийсь час.
Нічим він їй нашкодити, не зможе.
Думала все буде по-старому як тоді,
Але вона ще не знала, що це була гра!
Він самого початку знав, як тиснути і куди.
Знав як зламати, як придушувати.
Він уміло маніпулював ніби, грав у ляльку Вуду.
Вона була не проти аби тільки не пішов.
На все заплющувала очі.
Навіть тоді, коли було неможливо!
До останнього вірила і сподівалася,
Що все повернеться як було раніше,
Але згодом ситуація лише погіршувалась.
Були моменти, коли хотіла все кинути та піти.
Він клявся, що все, що було це востаннє,
І таке не повториться.
На якийсь час все поверталося до початку.
А потім знову по колу!
І так щоразу.
Були дні, коли був добрий, але лише на якийсь час.
Минули роки віра та надія покинули її покалічене тіло.
Вона стала така стара та самотня.
Їй не було куди йти.
Адже вона не мала дома та сім'ї.
Залишилася вона та її романтик.
Він більше не вимовляє тих добрих слів.
Залишав лише синці та тримав в страху!
Постійні крики та приниження стали нормою,
Вона вже й не чекала розмов та розуміння.
Жила, щоби не опинитися на вулиці.
Адже всі рідні померли, а дітей у них і не було.
Після чергового скандалу той розгнівавши пішов.
Вона залишилася одна і вся побита.
Залишилась сама в холодному будинку.
Вмираючи лежачи на підлозі.
2
0
260
Були вечори
Були розмови до ранку.
В їхніх очах було видно іскри кохання,
Тоді на душі було так тепло та затишно.
Не було до та після, а тільки зараз!
Вона любила співати пісні, а він награвав на гітарі.
У них тоді нічого не було.
Були тільки вони удвох та незвіданість.
Ніхто із них не знав, що буде завтра!
Просто йшли хвилинні миті,
Коли душа була така щаслива та безтурботна.
Тоді було так легко на душі, як ніколи.
Але, раптом все стало сірим та пустим!
Стало холодно та порожньо!
Поступово і вогник згас.
Забули, про ті безтурботні вечори,
Забули, про ті розмови та пісні.
У кутку пилилася вже давним-давно гітара.
З часом і вони стали чужі один одному!
Все забулося, ніби й не було нічого.
Кожен із них уже вибрав свій шлях!
2
0
253
Твоє серце
Я знаю твоє серце було розбите.
І не один раз, а декілька,
Ти досі відчуваєш біль.
Я знаю рани гояться довго.
Знаю шрами будуть про себе нагадувати,
Більше не буде тієї дитячої наївності.
Все пройде і цей біль не є винятком.
Залишаться, тільки спогади та досвід,
Який неможливо купити чи забути.
Це було і буде частиною тебе та твого життя!
2
0
300
Вдова
Були жарти та пісні,
Були розмови до світанку.
Але в невдовзі і його не стало!
У свої девятнадцать років ховала.
Того, хто був підтримкою і надією.
Завжди приходив та виручав.
Коли йшов забрав усю весну та спів пташок.
Прохожі її прозвали вдовою.
Бо, та завжди була увібрана в усе чорне.
Хтось венив її у всіх гріхах називаючи Відьмою.
Деякі, намагалися виправдати кажучи, що таке життя.
Лиш вона знала, як було все насправді.
І забере з собою у могилу.
Всі таємниці та біль, що переживала на протязі всього життя!
2
0
281
Пам'ять
Ясний, світлий день укриється темрявою.
Моя душа знайде спасіння у вічності.
Моє тіло увіковічнюватиме пам'ятник.
А земля на якій стоятиме пам'ятник укриється мохом та траурними квітами.
Всі птахи, що любили весну, поникнуть восени.
Усі морські хвилі метатимуться туди-сюди морськими просторами.
Дощі та грози будуть йти шумно, не даючи заснути моїм ворогам.
Мої друзі та близькі шукатимуть порятунку у спогадах про мене.
Тільки сумуватиме воістину буде земля, небо та вітер.
Вони спостерігали з народження до останньої хвилини життя.
Вони бачили весь смуток, біль та сльози.
Усі злети та падіння.
Усі вони сумують по-своєму.
А я знайду спокій, залишивши на землі увічнені частинки про себе.
Щоб люди не забували, що колись цією землею ходив Я!
Та людина, яка незважаючи на весь свій біль, невдачі, зчепивши зубами, Йшла здійснювати свої мрії!
Той, хто хотів залишити та залишив увічнену пам'ять про себе.
2
0
291
Шукати
Шукати порятунку, де його немає.
Бігти далеко, безоглядно,
Від лицемірства та брехні.
Бігти, туди, де чекають на тебе.
Де ніхто не засуджуватиме
та зневажатиме.
Шукати причину, щоб виправдати,
Усі перешкоди та падіння свої.
Шукати порятунок у собі.
Коли інші чекають на твоє падіння.
Боротися до кінця!
Коли інші занепали духом,
Іти, коли немає сил!
Прийняти те, що не можна змінити.
Не боятися будувати знову.
Прийняти себе та свої недоліки.
Не тікати від проблем, а вирішувати.
Жити так, як дозволяє совість!
І тоді з'явиться сміливість та сили почати нове життя.
З'явиться бажання прокидатися.
1
0
254
