В этот дождливый день...
Дождливый день был, Серые облака жемчужными каплями. Передомной стоял ты. Ты помнишь меня? А первый взгляд, первые слова? Ты спрасил: "Эй женщина что ты можешь?" Да был 11 век. Случилось чудо я тогда оказалась. Ты научил сражаться, и защищаться. В любились мы, но не долго эта была Умерла я в твоих руках, кровью облелась. Я исчезла. Сказали ты страдал. Мне тоже была больна. Я плакала, скучала, обнять очень хотела. Прашли годи, надежду утратила Мечта, увидить тебя, лишь сном оказалась. Но в этот дождливый день Явью стал сон мой. Увидев тебя боль прашла, таска исчезла, сердце прабудилось. Какая большая любовь Вечный, не испаримый, Долгая, как Бог, Великая, как космос. Судьба подарила встречу новую. И в этот дождливый день Доказательство верности, И средство вечности ты пренёс. В этот дождливый день, Как оживлённое воспоминание, Как силуэт затерённого прошлого, Увидела тебя передомной.
2019-09-05 23:35:18
3
0
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4181
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504