Чому?
Чому ти просиш Всесвіт допомоги? Чи думав ти, що можеш сам? Що мусиш сам вирішувати долю? Що Всесвіт у житті твоїм не пан? Що кожне твоє рішення - це сходи Ти підіймаєшся повище, йдеш униз Лиш ти вирішуєш, які зробити кроки Чи не робити їх, вирішуєш лиш ти Чи думав ти, що пан своєї долі? Що лише ти вирішуєш куди іти? І чи іти? Як ні, то краще б вже подумать, щоб не втрачать дорогоцінні дні Бо на початку думаєш, що часу вдосталь Та потім розумієш, що насправді ні..
2023-10-25 19:32:17
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3161
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2390