Облиш
Облиш минувшину на вчора, Забудь мене і відпусти. Я не повернуся ніколи, Не виринай в житті і ти. Не треба вибачень, пояснень, На них я чхала просто й все. Зробив ти те, що не прощають, Лиш осягають й линуть геть. Лиш не забуду я образу, І те, що дала тобі шанс, Який ти викинув у море, То мовлю вже тобі: прощай. Ти не пиши мені, прошу, Це лиш розбурює думки. Ти не пиши, і я не буду, І легше буде так усім. Навіщо треба все оце, Коли вже пізно шось змінити? Облиш мене ти, відпусти, І не нагадуй про колишнє. Я прочитала цю сторінку, Я знаю, що там, це було. Тож дай пізнати, що опісля Не треба спомину цього. Ну все, шось я розговорилась. Прощай, і не ввижайся вже. Я не бажатиму нещастя. Життя й так знає, хто і де... 19.01.2025
2025-01-21 20:36:22
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6327
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5958