Блог
Всі
Думки вголос, Питання, Особисте
Привіт, любий читачу! Я хотіла б розповісти, що нещодавно почала читати книгу "тисяча пам'ятних поцілунків". Я прочитала десь третину з книги, але навіть ця частина викликала у мене безліч емоцій. Якщо хтось також читав, або читає цю книгу могли б ви розказати про свої враження? Мені буде дуже цікаво почитати)
4
192
Думки вголос, Питання, Особисте
Добрий вечір, шановні!
Маю ідею написати вірш про незрозумілі почуття.
Про відчуття коли ти тільки починаєш спілкування з людиною і ви спілкуєтеся менше тижня, але чогось є бажання спілкуватися з цією людиною і розповісти їй усе що спаде на думку. Але ти цього не робиш, бо вважаєш, що будеш занадто нав'язливим і безглуздим.. Тому просто чекаєш
Чекаєш доки людина сама почне діалог
Хоча, мабуть це навіть більш дивно, ніж іноді писати самому
Якось так
Цікаво, чи відчували ви колись шось схоже? Бо я - так.
Вірші
Всі
Якби
Якби тобі бажала зла
Й палючегострого страждання,
Я б не казала ті слова,
Не було б мови про зітхання.
Я б не була, мов риба тиха,
Не тліла б слабо в закутку.
Кричала би на світ прокльони,
Раніше мовивши: люблю.
Я б змалювала у всіх творах,
Яким ти був і що зробив.
Казала б всім, яка потвора,
Хоч й не робив таких ти див.
Мені було б усе байдуже,
Ненависть рухала б вперед.
Тебе ж я забуваю, любий,
Щеза зусюди твій портрет.
Я знаю, різні в світі люди
Й немає ідеальних зовсім,
Ти за брехню, що говорив,
Горітимеш в вогні безодні...
14.01.2025
1
0
26
16
48 годин, ці солодкі 16,
Зовсім трішки — і пташка летітиме вдаль.
Та куди ж дівся час, що не встиг наздогнати?
Наче тільки-но йшла зранку я у дитсад.
Вже за кілька ночей мені буде 16 —
Це звучить, як обійми Морфея, мабуть.
За останні роки я вже зовсім інакша,
Це вже навіть не я, там від мене лиш звук.
В голові часом чути фривольний цей стук,
Де думки гупотять, споминають моменти.
Все могло бути зовсім не так, як було,
Ти не зміниш однак, не відтвориш фрагменти.
Чи було би то краще, чи гірше, чи як?
Не було би тебе, як було би інак...
18.01.2025
0
0
24
Облиш
Облиш минувшину на вчора,
Забудь мене і відпусти.
Я не повернуся ніколи,
Не виринай в житті і ти.
Не треба вибачень, пояснень,
На них я чхала просто й все.
Зробив ти те, що не прощають,
Лиш осягають й линуть геть.
Лиш не забуду я образу,
І те, що дала тобі шанс,
Який ти викинув у море,
То мовлю вже тобі: прощай.
Ти не пиши мені, прошу,
Це лиш розбурює думки.
Ти не пиши, і я не буду,
І легше буде так усім.
Навіщо треба все оце,
Коли вже пізно шось змінити?
Облиш мене ти, відпусти,
І не нагадуй про колишнє.
Я прочитала цю сторінку,
Я знаю, що там, це було.
Тож дай пізнати, що опісля
Не треба спомину цього.
Ну все, шось я розговорилась.
Прощай, і не ввижайся вже.
Я не бажатиму нещастя.
Життя й так знає, хто і де...
19.01.2025
1
0
27
