Намисто
Привіт. Я Настя, навчаюся в 10 класі, люблю собак, морозиво і піццу. В мене є найкраща подруга Оля, чудова сім'я, декілька ворогів ... Загалом у мене все нормально. І ще, сьогодні в мене день народження, мені 16. Як швидко минає час, ще вчора мені було 15...
- З днем народження люба !Загадуй бажання і задувай свічки.
- Дякую, мамо .
- Ось це подарунок від нас з мамою.
- О, тату, мамо, саме такий телефон я хотіла.
- А це я сам зробив для тебе .
- Дякую Андрійку( це мій молодший брат) це дуже гарна листівка...
День проходить чудово, я саме зараз йду до Олі і ми разом підемо гуляти.
- Вибачте, я не хотіла, я тобі допоможу...
- Нічого це я маю дивитися куди йду.
Гарний хлопець, дивно що я не бачила його раніше, але тепер якось ніяково перед ним. Допоможу йому зібрати книги які попадали.
- Бачу ти любиш читати книги.
- Ні, це не мої, друг попросив допомогти віднести їх. Доречі, я Артур. Ти напевно Настя? Ой, що це в тебе на нозі? Кров? Дай допоможу.
- Все гаразд.
- Ось ти де , наша іменинниця. Настю, я вже готова,- сказала Оля вийшовши з дому.
- То в тебе сьогодні день народження. Вітаю! Вибач, що через мене ти поранилась. Як я можу загладити свою вину?Ось, це тобі подарунок .
- Дякую, не треба було.
- Нема за що. Було приємно познайомитись.Бувай , мені пора. Ще раз з днем народження!
Це було гарне намисто в вигляді серця золотого й синього кольору. Я люблю синій колір. Він надів мені його на шию і це було так мило .
Ми з Олею чудово провели разом час. Вона подарувала мені червоні туфлі.
- Звідки в тебе таке чудове намисто,- з усмішкою спитала Оля,- це тобі той хлопець з книгами подарував, ви знайомі? Він так мило одягнув тобі його на шию.
- Ні ми тільки сьогодні познайомились, а намисто він подарував бо через нього я розбила коліно і ще це подарунок на день народження.
- Та не шарійся ти так, я все розумію я ж твоя подруга, а намисто тобі й справді личить.
День був чудовий. Я рада що маю таку подругу як Оля, вона завжди мене підтримає і зрозуміє. Але звідки Артур знає моє ім'я?
- З днем народження люба !Загадуй бажання і задувай свічки.
- Дякую, мамо .
- Ось це подарунок від нас з мамою.
- О, тату, мамо, саме такий телефон я хотіла.
- А це я сам зробив для тебе .
- Дякую Андрійку( це мій молодший брат) це дуже гарна листівка...
День проходить чудово, я саме зараз йду до Олі і ми разом підемо гуляти.
- Вибачте, я не хотіла, я тобі допоможу...
- Нічого це я маю дивитися куди йду.
Гарний хлопець, дивно що я не бачила його раніше, але тепер якось ніяково перед ним. Допоможу йому зібрати книги які попадали.
- Бачу ти любиш читати книги.
- Ні, це не мої, друг попросив допомогти віднести їх. Доречі, я Артур. Ти напевно Настя? Ой, що це в тебе на нозі? Кров? Дай допоможу.
- Все гаразд.
- Ось ти де , наша іменинниця. Настю, я вже готова,- сказала Оля вийшовши з дому.
- То в тебе сьогодні день народження. Вітаю! Вибач, що через мене ти поранилась. Як я можу загладити свою вину?Ось, це тобі подарунок .
- Дякую, не треба було.
- Нема за що. Було приємно познайомитись.Бувай , мені пора. Ще раз з днем народження!
Це було гарне намисто в вигляді серця золотого й синього кольору. Я люблю синій колір. Він надів мені його на шию і це було так мило .
Ми з Олею чудово провели разом час. Вона подарувала мені червоні туфлі.
- Звідки в тебе таке чудове намисто,- з усмішкою спитала Оля,- це тобі той хлопець з книгами подарував, ви знайомі? Він так мило одягнув тобі його на шию.
- Ні ми тільки сьогодні познайомились, а намисто він подарував бо через нього я розбила коліно і ще це подарунок на день народження.
- Та не шарійся ти так, я все розумію я ж твоя подруга, а намисто тобі й справді личить.
День був чудовий. Я рада що маю таку подругу як Оля, вона завжди мене підтримає і зрозуміє. Але звідки Артур знає моє ім'я?
Коментарі