Школа
Школа.... Як давно я тут не була. За 3 місяці вже й скучила за нею. Перший дзвоник тривав годину. Потім відбувся перший урок, на якому Олена Вікторівна говорила нам, що розслаблятися в 10 класі не варто, що за її практику всі діти легковажно ставляться до навчання в 10 класі і так далі. Якщо чесно, я не дуже уважно слухала. Всі мої думки були лише про вчорашнього "шанувальника книг". Він гарний. Його темне волосся, блакитні очі, спортивна фігура, виділені скули... Чомусь мені дуже захотілось його побачити ще раз.
Двері відчинилися і до класу зайшов він. Чому він тут? Він що читає мої думки? Так, треба менше про нього думати. Що зі мною?
- Це наш новий учень, Артур. Він буде вчитися з вами в одному класі,- радісно сказала Олена Вікторівна,- сідай за вільну парту.
О ні, він сів біля мене, адже лише біля мене є вільне місце, що робити???
- Привіт.
Він сказав привіт, що ж йому відповісти , треба привітатися, а то подумає що я якась дивна. І взагалі, що зі мною. Раніше такого не було.
- Пппривіт.
- Це намисто тобі дуже личить. Мені приємно, що ти його носиш,- з усмішкою сказав він
- Добре, діти я бажаю вам успіху в новому навчальному році. Залишу вас, щоб ви познайомились ближче.
Всі одразу підбігли до новенького, щоб познайомитись, особливо дівчата, адже він був гарний. А я все дивилась на нього і не могла відвести очей... Ой він помітив що ж робити? Різко відводжу погляд, як мені ніяково. Він лише усміхнувся схоже він теж зніяковів. Так я повинна вести себе адекватно. Бути для початку просто другом. Я повинна тримати себе в руках.
День пройшов загалом непогано. Завтра рано вставати до школи. Лягаю спати. Але чому я знову ні з того, ні з сього згадала про Артура. Так я повинна контролювати себе. Мені це не подобається. І взагалі, що зі мною?
Двері відчинилися і до класу зайшов він. Чому він тут? Він що читає мої думки? Так, треба менше про нього думати. Що зі мною?
- Це наш новий учень, Артур. Він буде вчитися з вами в одному класі,- радісно сказала Олена Вікторівна,- сідай за вільну парту.
О ні, він сів біля мене, адже лише біля мене є вільне місце, що робити???
- Привіт.
Він сказав привіт, що ж йому відповісти , треба привітатися, а то подумає що я якась дивна. І взагалі, що зі мною. Раніше такого не було.
- Пппривіт.
- Це намисто тобі дуже личить. Мені приємно, що ти його носиш,- з усмішкою сказав він
- Добре, діти я бажаю вам успіху в новому навчальному році. Залишу вас, щоб ви познайомились ближче.
Всі одразу підбігли до новенького, щоб познайомитись, особливо дівчата, адже він був гарний. А я все дивилась на нього і не могла відвести очей... Ой він помітив що ж робити? Різко відводжу погляд, як мені ніяково. Він лише усміхнувся схоже він теж зніяковів. Так я повинна вести себе адекватно. Бути для початку просто другом. Я повинна тримати себе в руках.
День пройшов загалом непогано. Завтра рано вставати до школи. Лягаю спати. Але чому я знову ні з того, ні з сього згадала про Артура. Так я повинна контролювати себе. Мені це не подобається. І взагалі, що зі мною?
Коментарі