#Дівчина забігла на веранду будівлі і тричі натиснула на блискучий дзвінок, адже вхідні двері були чомусь зачинені. Дубові двері клацнули і на порозі повстала стомлена мама.
— Проходь, доню.
Кет прослизнула в свою кімнатку, шпурнула шкільний ранець на підлогу і вибігла в передпокій, щоб роззутись. Мама наче її очікувала, спершись однією рукою на столик-розкладачку. Кетік зняла важкі ботики і всунула в одну із шафок.
— Не бачила Ніну Степанівну?
Дівчина здивувалась. Чого б це? Вона не заходить у ветеренарну клініку відколи Нікині цуценята перестали хворіти. Відповівши ще на ряд безглуздих запитань, Кет посунула до спальні, мама ж пішла слідом, що Кетьці абсолютно не сподобалось.
Засунувши велосипедне колесо за шкафчик,  дівчина обернулась і втупилась в матінку: "Ну?"
Мама знітилась: "Та нічого, хотіла запитати...Будеш обідати?".
Кет неохоче відгукнулась: "Побачу", та порачкувала углиб великої шафи з одягом...
Мама тихенько випливла з кімнати.
Кетік наспіх переодягнулась і рушила до кухоньки, не забувши прихопити з собою смартфон і зарядний пристрій.
Не встигла й переступити за поріг як її ніс вхопив запах плову. Як на зло. Кет не втрималась і скривилась хоча знала, що краще не комизитись в присутності матері. Мама з відстороненим виглядом пройшла мимо неї. Братик розвалився на канапі салатових відтінків, тримаючи в своїх руках надто великий для нього планшет. Певно грав у якусь паршиву гру, бо її не помітив. В ПК жахливо затріскотіло. Кет підозріло покосилася у бік брата, відчиняючи дверцята холодильника.
" Це нова гра "Зомбіленд ін апартменс", — заволав хлопчисько, помітивши її.
"Я рада. Зомбі пощастило", — відрізала Кетька, пробуючи дістати з верхньої полиці великий пакет фруктового печива.
"Ти не розумієш!От дурне дитя. Я зумів її скачати!" — братик задриґав ніжками.
— Катю, на вихідних до нас приїде тітка Анжела . — сповістила мама і, стягнувши пакетик, вручила Кетьці. Кусок печива застряг у Кеті в горлі, що вона його пожадливо вхопила. Вхопивши склянку з рукомийника, Кетька хильнула води.
— Ну і що? — нарешті спитала дівчина.
— Потрібно буде прибрати їдальню і дві інші кімнати. — незворушно пояснила матінка.
— Вже прибирали, — заперечила Кет, голосно стукаючи склянкою об стіл.
— І ще прибирем. — мама скинула із себе засмальцований фартушок і, вмостившись на низькому кріслі, замислено вхопила велику чашку чаю.
— Знову все на мені. — сердито пробурчала Кет. Вхопивши в руки маленького металічного чайничка, вона обпеклась і ледь не впустила його на підлогу, але своєчасно прилаштувала на стіл. Дівчина кинулась до рукомийника. Вода злісно зашуміла і Кет мимоволі поглянула в мамин бік. Мама з відстороненим виглядом шурувала по книзі з рецептами і блаженно попивала свій міцний напій.
"Нічого. Так, нічого. Все добре..." — заспокоювала себе Кет, тупцяючи коло буфету в пошуках какао.  Готуючи пахуче вариво, Кетька крадькома спостерігала за мамою, що вже відклала збірку кулінарних рецептів і замріяно погойдувалась в кріслі. Кет заплющила очі і злегка пригубила своє какао.
"М-м-м. Обожнюю цей запах...Цей смак..Цікаво, а що приготує мама в день приїзду тітоньки Анжели і її вічно похмурої дочки...Ну явно не плов. Це буде шоколадний бісквіт з вишнею. Чи смачненькі пироги із м'ясцем... — Кетік впіймала себе на тому, що облизується. Привівши себе до тями щипком, Кетік затято чортихнулась і спробувала згадати колір очей тітки Анжеліки. Успішно проваливши і цю операцію, дівчина допила темно-рожевий напій і плюхнулась на диван. Кет напівзаплющеними очима спостерігала як матінка, підхопившишь, заходила коло плити. Братик допомагав сервірувати стіл. " Приїдуть ті осоружні дівчатка і мене поставлять до них в побігеньки...Це ж треба! — дівчина сердито поглянула на матір. —Хоча...А може якось відіб'юся. Он Коляня обожнює Міланку, хай побігає". Раптово повеселівши, Кет схопилася з канапки і підійшла до столу. Фарширована червона риба, купа сендвічів, мариновані шампіньйони, дивний салат з капусти і...Плов. Дівчина примостилася на маленькому мягкому пуфику і заходилася накладати в тарілку рибу.
— Вести себе більш-менш пристойно, не горлопанити на весь будинок: "Кольчику, принеси соку", — мама осудливо звела одну вищипану брову і продовжила, нарізаючи батон: — не галасувати(Коля посовався на стільці)Не залишати після себе сміття і зливати завжди воду після себе!Скільки раз це я кажу(Колян перелякано округлив очі), до музичних вподобань Анжели...Тітки Анжели...Ставитись співчутливо, а не придиратись.
Кет, напустивши на обличчя сумний вираз,  щосили запихалася пловом.
Мама продовжила, наминаючи бутерброд:
— До старших звертатись в поважному тоні...Без ніяких "Анжулечка, іди геть, не заважай". — гостро зиркнула на Колю мама. Кольчик перелякано затрусився і міцно притиснув рученятами до себе планшет. Маляфка з апетитом проковтнула все, що було у неї на тарілці, і скочила з-за столу.
— Ти куди? — мама здивовано звела на дочку погляд.
— Мамусю, я наситилась і вже не голодна, — заторохтіла Кет і з півоберта угледіла як мама насупила брови. Потім витягла те саме печиво з холодильника, яке вона вже встигла добряче згристи.
"Але ж ти сказала, що не голодна", — запихтів Кольчик, намагаючись врятувати нікчемний залишок випічки.
" За хвилину може статися все, — весело підморгнула братику Кет, — отож, все необхідне потрібно тримати при собі", — закінчила вона вже за дверима.
Коля люто блимнув услід і знову вхопився за плов. Мама зітхнула і підкинула собі добавки.
Зачинившись у себе, Кетька з ходу застрибнула в ліжко. Розблокувавши свій сотовий, Кетік вхопила солодку печенинку і почала завзято її обкусувати. Жваво пролайкала стрічку новин, глянула навіженні історії Вероніки і, втомлено зітхнувши, згорнула "Instagram". Ех...Кетька заскочила на "Facebook", може там щось цікавеньке... Ти бач!Хто це у нас у білих коротеньких шортиках, світло-рожевому топі та вовняній у паеєтках накидці?Хелло, подруга!Поза Вероніки була настільки сексуальною як і її обличчя. Поставивши розлючений emoji на світлину, а в коментах купу регочущих смайлів, Кет тихо посміюючись, чекала відповідь, яка незабарилася.  Реакція Ніка була очевидна: повна непристойних жестів і образливих слів. Кет погортала пости, зайшла на прямий ефір до Наталі, крутого стильного дівчиська, що вважалась первою красунею в школі. Посміялась і, вимкнувши телефон, всілася на подушці. Спорожнила пакет, зібгала і підкинула вверх до стелі. Пакетик погойдався у повітря і повільно опустився на край ліжка. Кетік потерла чоло. "Це ж треба...В неділлю збиралася потусити у подруги, а тут...Завтра після школи обговорю з Нікою цю всю тупу ситуейшєн. І чому все так?!За які гріхи?!"...Кетік насупила свої тонкі брови. І зло вкусила себе за ніготь, що вже почав відростати.
"Та-ак, потрібно йти ремонтувати велік.".